«Іде звізда чудна...»

11.01.2012
«Іде звізда чудна...»

На Різдво Львів розквітнув звіздами. (Фото автора.)

У Різдвяні свята львів’яни та гості міста взяли участь у параді звізд — символів народження Спасителя. Святковий атрибут називають саме звіздою тому, що три волхви, шукаючи місце народження Ісуса, йшли за світлом зірки. Завдяки цьому красивому символу в Львові кілька років тому було започатковано фестиваль. З кожним роком у ньому беруть участь дедалі більше охочих. Наприклад, на цьогорічнім фестивалі «Спалах Різдвяної звізди» майстерно виготовлених звізд було більше п’ятдесяти.

 

Для виготовлення звізди потрібне терпіння

У неділю в центрі міста двоє парубків чекають на початок дійства, стоячи біля велетенської різдвяної звізди. «Ой, яка краса!», «А що це?» — тільки й чути від перехожих. Всі залюбки фотографуються біля різдвяного атрибуту. «Це наша звізда. Її робили в нашому товаристві «Світло Назарета», — розповідає «УМ» Сергій Павлишин, учасник параду. — Бачите яка велика?! Близько тридцяти кілограмів важить, тому нас двох вибрали, щоб можна було мінятися, коли будемо нести».

Ось iще одна звізда, «триповерхова». На її осі вміщаються аж три звізди! Цей витвір унікальний — такої більше немає. Найбільша ж звізда, яку нестимуть на параді, має три метри в діаметрі.

«Щоб виготовити різдвяну звізду, в першу чергу, треба мати мету, натхнення та терпіння, — розповідає «УМ» Петро Новак, один iз найвідоміших звіздарів Львова. — А щодо техніки, то тут знадобляться креслення. Для початку треба заготовити хрестовину, вісь, обруч, планки для променів та тканину чи папір для оздоблення». Не вся деревина підходить для виготовлення обручів звізди. Найкраще брати осику та липу, адже в порівнянні з іншим матеріалом вони досить гнучкі. «Обручі спочатку вимочуємо в окропі, — продовжує пан Петро. — І щоб надати їм потрібної форми, кладемо їх у щось кругле. Підходить навіть баняк, у якому капусту квасять. Так деревина висихає і набирає потрібної нам форми. Далі кріпимо обруч на хрестовину. Тут треба добре закріпити основи бляшками. Метал має бути тонкий, щоб його можна було легко зігнути. Для бляшок можна використати звичайні металеві кришки для закруток. Нарізати з однієї кришки кілька смужок і ними закріпити обруч на хрестовині».

Довжину планок та їхню кількість звіздар вираховує заздалегідь. Також майстер чітко розраховує місця для променів і дуг. Потім на основі для них випалюють отвори. Саме випалюють, а не вирізають, адже випалити можна отвір будь–якого діаметру. «Далі на них кріплю промені. Їх, до речі, зробити — то копітка робота. Кожну планку слід обтесати до потрібного кута та довжини, — показує майстер. — Ось це коло посередині ще називають «живіт». Щоб не було видно з’єднувальних смуг на «животі», їх краще заклеїти папером чи тканиною. Ось, бачите, на тій звізді я так і зробив».

Всередині різдвяного атрибуту видно гірлянди з ліхтариками. Завдяки їм звізда не тільки крутитися, а й світиться. Майстер тримає в руках зірку, яку він власноруч змайстрував спеціально для онуки Софійки. Звізда не вирізняється величиною серед інших, проте побувала аж у Ватикані, де її благословив сам Папа.

Звіздар переконує — щоб виготовити різдвяну звізду, потрібно чимало натхнення. «Не можна сказати точно, скільки часу потрібно на виготовлення однієї такої красуні, — усміхається Петро Новак. — Той, хто робить, знає, що не завжди «робота йде». От мені, до прикладу, найкраще майструвати вночі, коли ніхто не заважає. Не раз зі мною так траплялось, що всю ніч очей не зімкнув — усе за роботою провів».

Звізда на ім’я «Євро–2012»

Коли всі учасники зібралися на площі Ринок, в супроводі оркестру, кількох вертепів та глядачів з колядкою на вустах, колона поволі рушає вулицями міста. Яких звізд тут тільки нема: й прикрашені кутасиками, мотанками, гуцульськими вишивками, й навіть з вертепом всередині. Та й промовисті назви говорять самі за себе: «Віфлеємська ніч», «Хуртовина», «Кутасик», «Галичанка», «Львівська панна», «Пори року» «Віночок», «Оберіг» чи «Родина». Родзинка цьогорічного фестивалю — звізда «Євро–2012». Шістнадцять її променів символізують кількість учасників чемпіонату. І на кожному промені зображений прапор країн.

«З кожним роком фестиваль стає все більшим, — розповідає «УМ» Надія Дзвоник, голова оргкомітету фестивалю «Спалах Різдвяної звізди», завідуюча етно–культурологічного відділу Музею народної архітектури та побуту «Шевченківський гай». — А починалося все з того, що кілька років тому в фондах нашого музею я знайшла неймовірної краси звізду, яку виготовив Володимир Шагал, народний майстер. Мені дуже захотілося, аби місто розквітло такими звіздами на Різдво, прославляючи народження Ісуса Христа».

 

ДО РЕЧІ

Більшість звізд, що пронесли під час параду вулицями Львова, побували 16 грудня у Ватикані, на відкритті ялинки. Там ними любувалися духовенство та делегації з різних країн.