Як Павло Лазаренко перестав хотіти

28.12.2011
Як Павло Лазаренко перестав хотіти

Рецензувати посмертний твір автора, який трагічно відійшов, під усіма зрозумілими оглядами важко. Та оскільки «Ефіопська Січ» Василя Кожелянка стала подією літературного сезону — не випадає сховатися навіть за коректною формулою «або добре, або нічого».

 

З одного боку, в останньому романі — той самий легко впізнаваний Кожелянко. Такий собі альтернативно–історичний епічний анекдот a la «Енеїда» Котляревського. Сюжет цього твору — як і хрестоматійної поеми — неважко викласти хоч би й в одному абзаці. Як–от: дрібний шляхтич Петро Павло Горностай–Лазаревський погорів був на одній оборудці й змушений тікати від покари на Запорозьку Січ. Записаний до Коша під простецьким іменем Павла Лазаренка і тут знаходить способи до стяжання добра й чинів. На обрії вже маячить посада отамана, коли у сутичці з турками П.Лазаренко потрапляє в полон. Рабство на галері, бунт веслярів, втеча до Ефіопії, звідки родом більшість повстанців–галерників. За порогами Верхнього Нілу наш підприємливий герой засновує Ефіопську Січ — «за образом і подобієм». І таке інше.

Кожелянко належить до вкрай обмеженого кола майстрів сміху. Й не лише через власну психічну конституцію, а й завдяки добре засвоєній традиції. Тут тобі й комічні прізвища персонажів у дусі раннього Чехова; і нескінченна вервечка веселих трафунків, як в О‘Генрі; і вивертання — абсурдом назовні — звичок і традицій, як це робив Чорногуз часів «Аристократа з Вапнярки». Та й наскрізна Кожелянкова тема така ж, як і в більшості літераторів, наділених гумористичним світосприйняттям: конформізм як трилер.

Проте «Ефіопська Січ» таки неабияк різниться від попередніх творів письменника. По–перше, 200–сторінкових творів він раніше не писав. Василь Кожелянко — майстер короткого жанру, оповідання й невеличкої повісті, котрі найкраще пасують анекдотичній стихії. Навіщо йому знадобився романний формат?

Усе, написане В. Кожелянком, припадає на часи Кучмівського застою, коли суспільні обрії облягав густий туман невизначеності. В літературі протиотрутою цьому слугували різні форми карнавалу й маскараду; у Кожелянка вони реалізувалися у вигляді веселої апатії. А потім була Помаранчева революція і — небачене зневірення в усьому. Саме в ті роки й писалася «Ефіопська Січ».

Можливо, тоді письменник збагнув, що хоч сміх і є чудовою анестезією, але ж сам по собі нічого не пояснює й не лікує. Чеслав Мілош, розмірковуючи над «карнавальними» періодами в літературі, дійшов висновку: «Мати іронії — безпорадність». Якщо письменник справді прагне в чомусь розібратися, веде далі Мілош, йому не уникнути писати про «весь бруд наших страхів і соромів» (Чеслав Мілош, «Велике князівство літератури» — К.: Дух і Літера, 2011). Схоже, за цією Мілошевою схемою і трансформувалася проза Василя Кожелянка. «Отож поки що все йде добре, але що буде завтра, страшно подумати. Страшно то воно страшно, але подумати треба», — заходить до голови персонажеві «Ефіопської Січі», тоді як героям його ранніх творів такі інтелектуальні подвиги були геть не властиві.

Отже, шахрай і пройдисвіт Павло Лазаренко, життєвим кредо котрого є «мати і зраджувати», а інструментарієм досягнення «похіть і жадоба» — часом впадає у гнітючі роздуми. Його опановує «страх смерті» — не загибелі у черговій збройній сутичці чи за вироком від ефіопського царя, а страх позбутися, хай і решток, але людського в собі. Цей, на сучасну мову, депресивний стан ускладнюється ще й тим, що «тепер не хотів нічого». І тут відбувається дивна річ. Усі попередні Кожелянкові персонажі — це просто персоніфіковані ідеї. Тепер же перед нами реальна людина, варта співчуття.

Василь Кожелянко відніс рукопис до видавництва перед самим відходом, а лежав він в його шухляді майже два роки. Щось його в цьому тексті не задовольняло. Тепер видно, що роман розпадається на три частини, які так остаточно і не «зрослися» в ціле. Перша частина характерна для Кожелянкового «астрального» циклу, з його вигадливим плетивом часів і постатей (тут, зокрема, подибуємо і Гітлера, і Боба Марлі). Заключна частина, написана у кращих традиціях Кожелянкової антиутопії, показує далекого нащадка козака–отамана Павла Лазаренка, що волею свавільної геополітики змушений мешкати у Київському халіфаті: «Мустафа Лазарли, як завжди, прокинувся від пронизливого тягучого сумовитого співу муедзина, що линув з найвищого в Києві мінарету, висвяченого з колишньої лаврської дзвіниці... Мугикаючи якусь гяурську мелодію, почуту по як слід не заглушеному радіо «Свободная Сібірь», що транслювало заборонену світську музику і проповідувало християнство загальнодоступною китайською мовою (зовнішньомонгольський північно–західний діалект)... озирнувся, чи нема десь поблизу патруля Талібану».

Кожна з цих орнаментальних історій надається на приємне самостійне читання, але найцікавіша, все–таки, серединна частина. Її композиція та засоби письма дуже нагадують один з останніх романів Умберто Еко «Баудоліно». Обидва автори звертають увагу передовсім на те, що події Середньовіччя (як в італійського письменника) чи XVII століття (як в українського), за своїми причинами, механізмами й наслідками мало чим відрізняються від того, що бачимо сьогодні в телевізорі. Схеми збагачення, коли придивитися, точнісінько ті самі; злодій з битого шляху як тоді міг стати імператором, так і нині — президентом; а PR — він у всі часи PR. Все залежить тільки від називання, від Слова. І це Слово творить міфи. А вже міфи ставлять людину перед вибором. Власне, і Еко, і Кожелянко про право вибору і можливість його реалізації.

Нехай iз формальної літературознавчої точки зору «Ефіопській Січі» можна закинути певну невідшліфованість, а проте саме цей роман — за часом написання — означує перехід нової української прози від оборонного блазнювання до психоаналітичного самоосмислення.

 

НОМІНАЦІЯ «КРАСНЕ ПИСЬМЕНСТВО»

Починаємо публікувати офіційні результати ХІІІ Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року‘2011». Нагадаємо, що раніше Ви вже могли прочитати на нашій сторінці рецензії на вісім з означених книжок: Ліна КОСТЕНКО. Записки українського самашедшего (К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА) — див. «УМ» від 22.03.2011; Андрей КУРКОВ. Садовник из Очакова (Х.: Фолио) — див. «УМ» від 12.04.2011; Володимир ЄШКІЛЄВ. Імператор повені (Івано–Франківськ: Тіповіт); Володимир ЄШКІЛЄВ. Побачити Алькор (Х.: Фоліо) — див. «УМ» від 03.08.2011; Андрій КОКОТЮХА. Пророчиця (К.: КМ Publishing) — див. «УМ» від 03.08.2011; Ян ВАЛЕТОВ. Путь Проклятого (К.: Альтерпрес) — див. «УМ» від 21.06.2011; Ольга ТОКАРЧУК. Веди свій плуг понад кістками мертвих (Л.: Урбіно); Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років (Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля») — див. «УМ» від 31.08.2011

* у правому стовпчику — рейтинґ книжки: кількість набраних балів поділена на кількість експертів у номінації

 

Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія

1. Тарас ПРОХАСЬКО. БотакЄ. — Івано–Франківськ: Лілея–НВ, 432 с.(с) 59,30

2. Юрій АНДРУХОВИЧ. Лексикон інтимних міст. — К.: Meridian Czernowitz; Майстер книг, 480 с.(п) 37,91

3. Тарас АНТИПОВИЧ. Хронос. Сер. «Фантастика». — К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 200 с.(п) 37,74

4. Валерій ШЕВЧУК. Дім на горі. Сер. «Перлини сучасної літератури». — К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 560 с.(п) 31,78

5. ІЗДРИК. UNDERWORD. — Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 160 с.(п) 29,09

6. Юрій ЩЕРБАК. Час смертохристів: Міражі 2077 року. — К.: Ярославів Вал, 480 с.(п) 25,52

7. Ліна КОСТЕНКО. Записки українського самашедшего. Сер. «Перлини сучасної літератури». — К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 416 с.(п) 24,61

8. Євген ПАШКОВСЬКИЙ. Щоденний жезл. Сер. «Приватна колекція». — Л.: Піраміда, 424 с.(п) 17,04

9. Віктор МІНЯЙЛО. Вічний Іван. Шпаргалка Езопа. «Бібліотека Шевченківського комітету». — К.: Пульсари, 464 с.(п) 14,96

10. Віталій ЖЕЖЕРА. Господні комарики. — К.: Нова інформація; Нора–Друк, 208 с.(п) 14,87

11. 20 письменників сучасної України. — Х.: Фоліо, 379 с.(п) 11,00

12. Антон САНЧЕНКО. Нариси бурси. — К.: Темпора, 224 с.(п) 10,70

13. Галина ПАГУТЯК. Писар Східних Воріт Притулку; Писар Західних Воріт Притулку. Сер. «Приватна колекція». — Л.: Піраміда, 276 с.(п) 10,70

14. Андрей КУРКОВ. Садовник из Очакова. — Х.: Фолио, 314 с.(п) 9,09

 

Жанрова література (детектив / пригоди / фантастика / любовний роман / історичний роман / молодіжна проза / автобіографії)

1. Василь КОЖЕЛЯНКО. Ефіопська Січ. — Івано–Франківськ: Лілея–НВ, 192 с.(о) 55,52

2. Олександр ІРВАНЕЦЬ. Сатирикон — ХХІ. — Х.: Фоліо, 763 с.(п) 46,09

3. Літературна збірна України. Письменники про футбол. — Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 320 с.(п) 29,35

4. Володимир ЄШКІЛЄВ. Імператор повені. — Івано–Франківськ: Тіповіт, 184, с.(п) 25,65

5. Володимир ЛИС. Жінка для стіни. Сер. «Український детектив». — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 184 с.(о) 24,78

6. Брати КАПРАНОВИ. Щоденник моєї секретарки. — К.: Зелений пес, 400 с.(п) 20,78

7. Володимир ЄШКІЛЄВ. Побачити Алькор. Сер. «Графіті». — Х.: Фоліо, 315 с.(о) 19,35

8. Володимир ДАНИЛЕНКО. Капелюх Сікорського. — Л.: Піраміда, 290 с.(п) 18,00

9. Андрій КОКОТЮХА. Пророчиця. — К.: КМ Publishing, 288 с.(о) 17,48

10. Володимир ЄШКІЛЄВ. Тінь попередника. Сер. «Червоне та чорне». — К.: Ярославів Вал, 393 с.(п) 17,43

11. Макс КІДРУК. Навіжені у Мексиці: хуліганські оповідання; Навіжені у Перу. — Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 288+304 с.(п) 15,35

12. Ірена КАРПА. Піца «Гімалаї». — Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 400 с.(п) 15,04

13. Ірен РОЗДОБУДЬКО. Мандрівки без сенсу і моралі. Сер. «Мандри». — К.: Нора–Друк 13,87

14. Ян ВАЛЕТОВ. Путь Проклятого. — К.: Альтерпрес, 374 с.(п) 12,22

 

Сучасна зарубіжна проза / есеїстика / драматургія

1. Стівен КІНҐ. Під куполом. Сер. «Світові бестселери українською». — Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 1024 с.(п) 35,43

2. Ольга ТОКАРЧУК. Веди свій плуг понад кістками мертвих. — Л.: Урбіно, 236 с.(п) 29,04

3. Харукі МУРАКАМІ. 1Q84. Книга ІІІ. — Х.: Фоліо, 543 с.(п) 28,35

4. Маріо Варгас ЛЬОСА. Витівки кепського дівчиська. — Х.: Фоліо, 475 с.(п) 26,00

5. Коротка франкомовна проза ХХ століття: Бельгія, Канада (Квебек), Франція. — Л.: Тріада плюс 23,35

6. Герта МЮЛЛЕР. Гойдалка дихання. Сер. «Карта світу». — Х.: Фоліо, 286 с.(п) 21,48

7. Стівен КІНҐ. Повна темрява без зірок. Сер. «Світові бестселери українською». — Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 480 с.(п) 20,39

8. Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90–років ХХ ст. — К.: Грані–Т 18,22

9. Мішель ТУРНЬЄ. Вельмишановний король. — К.: Видавництво Жупанського, 393 с.(п) 17,04

10. Ольга ТОКАРЧУК. Бігуни. Сер. «Карта світу». — Х.: Фоліо, 414 с.(п) 15,13

11. Марек КРАЄВСЬКИЙ. Числа Харона. Сер. «Кримінал». — Л.: Урбіно, 272 с.(п) 14,48

12. Чак ПАЛАГНЮК. Розкажи все. — Х.: Фоліо 12,87

13. Ерленд ЛУ. Наївний. Супер; Мулені; Доплер. Сер. «Карта світу». — Х.: Фоліо, 191+223+158 с.(п) 12,35

14. Жан–Марі ЛЕКЛЕЗІО. Дієго і Фріда. Сер. «Карта світу». — Х.: Фоліо, 219 с.(п) 11,83

 

Сучасна поезія / афористика

1. Ліна КОСТЕНКО. Річка Геракліта. — К.: Либідь, 336 с.(п) 64,26

2. Тарас ФЕДЮК. Хуга. — К.: Гамазин, 144 с.(п) 40,17

3. Іван МАЛКОВИЧ. Все поруч. — К.: А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА, 368 с.(п) 38,17

4. Петро МІДЯНКА. Луйтри в небо. «Бібліотека ЛітАкценту». — К.: Темпора, 392 с.(п) 37,87

5. Василь МАХНО. Зимові листи. — К.: Критика, 130 с.(о) 27,91

6. Ліна КОСТЕНКО. Мадонна перехресть. — К.: Либідь, 112 с.(п) 27,30

7. Александр КАБАНОВ. HappyБезднаToday. Сер. «Графіті». — Х.: Фоліо, 187 с.(п) 17,83

8. Метаморфози. 10 українських поетів останніх 10 років. — Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 272 с.(п) 16,00

9. Ірина ЖИЛЕНКО. Світло вечірнє. — К.: Пульсари, 96 с.(о) 14,09

10. Іван ДРАЧ. Твори у трьох томах. — К.: Фенікс, 336+392+544 с.(п) 14,00

11. Іван АНДРУСЯК. Неможливості мови. — К.: Ярославів Вал, 152 с.(п) 13,48

12. Червоне і чорне: 100 українських поеток ХХ сторіччя; Чорне і червоне: 100 українських поетів ХХ сторіччя. — Тернопіль: Навчальна книга–Богдан, 1334+1376 с.(п) 13,30

13. Раїса ЛИША. Зірнула зірниця. — К.: Ярославів Вал, 336 с.(п) 10,43

14. Володимир БАЗИЛЕВСЬКИЙ. Шляхами вітру. Сер. «In corpore». — К.: Український письменник, 415 с.(п) 10,17