Коли Афродіта сміється

17.08.2011
Коли Афродіта сміється

Місце, де народилася Афродіта.

Фотокамера, путівник і крем від надмірного сонця. Це все, що вам неодмінно знадобиться на Кіпрі. А таку дрібничку, як годинник, можете спокійно залишати вдома. Хронометр на Кіпрі втрачає сенс: час тут зупинився, і лише доскіпливий погляд вихопить миті, коли години, навздогін сонцю, повільно перетікають зі сходу на захід. До вашого щоденника вражень історія тут проситься за кожним поворотом: упродовж тисячоліть на цьому клаптику суші її творили різні цивілізації. І навіть така «історична гримаса», як поділ острова на дві частини, що вже четвертий десяток літ співіснують у стані холодного непримирення, не відлякує туристів. Щороку Кіпр відвідує понад два мільйони мандрівників.

 

Британський сувенір

Яким транспортом мандрував Бог, створюючи світ, — невідомо. Але на місці Кіпру він вочевидь приземлився на гелікоптері. Можливо, саме тому цей острів — третій за величною у Середземному морі — формою нагадує вертоліт. Щоправда, з вікна літака ми бачимо лише червоний випалений ґрунт і смарагдову смужку моря. Здається, ось–ось наш лайнер зачепить хвилю крилом, але приземляється він, на щастя, не в море. І це добре, адже в аеропорту Ларнаки чекає Валеас — наш провідник островом. Смаглявий говіркий чоловік, допомагаючи завантажити наші валізи в автомобіль, встигає розповісти, що з настанням літа на Кіпрі все безжально вигорає, і що найбільше щастить тим, хто має змогу вибратись сюди у травні, коли дерева і квіти ще не змучені сонцем, коли збирають перші зернові (загалом це роблять двічі на рік), зріють перші кавуни і наливаються соком персики.

Валеас зручно вмощується за кермом iз правого боку, і його авто впевнено мчить нас лівою смугою, створюючи ефект атракціону. Звикаєш до такої «химерії» не відразу. Лівосторонній рух залишився на Кіпрі як «сувенір» з часів британського панування. Кіпр купається у затінку оливкових дерев і олеандрів, інжирних і лимонних насаджень. Уздовж дорожньої смуги, замість бордюрів — квітники. Все це щедро зрошується водою, тому квіти стійко опираються спеці. Ну а Бог залишив на пам’ять про свої щедроти м’який клімат і 320 сонячних днів на рік. Чи так часто побачиш літо, що триває дев’ять місяців?!

Щастить же гангстерам...

Мандрівників на Кіпрі «підкупити» легко: земля древньої культури зберегла так багато свідків колишніх епох — розкішна мозаїка храмів і замків, античних пам’яток і музеїв, церков і печер... Лише щоб оглянути, оцінити, збагнути всі ці сліди історії, варто внести острів Кіпр у персональний путівник. І залишитись тут бодай на кілька тижнів, аби не обділити увагою й море. Бо воно на Кіпрі — особливе. Тепле, переважно спокійне, по–середземному солоне, прозоре, з дрібним піском берегової смужки, яка потім ще довго зберігає твої сліди. «Усе дуже правильно: місце для сімейного відпочинку — Протарас, — Валеас схвалює наш маршрут і пояснює, що східне узбережжя знамените чудовими пляжами. Але якщо Айя–Напу переважно обирають ті, хто прагне розваг і бурхливої відпустки, то в Протарасі найкомфортніше діткам і тим, хто скучив за спокоєм».

І ти дуже швидко розумієш, що спокій тут — стан душі. На Кіпрі ніхто нікуди не поспішає. Такий стиль життя влаштовує всіх, особливо котів — сієста у них цілодобова. Ледачі і розніжені сонцем, вони і вусом не поведуть у ваш бік. А чим, власне, перейматися? Тут немає гамірних мегаполісів, жодного заводу, який би чадив у повітря, немає злодіїв, що полюють за гаманцем туриста. Кіпр, напевне, найбезпечніша європейська країна. Вночі тут можна спокійно гуляти найтемнішими закапелками, не замикати машину, залишивши в ній ключі з документами. Здається, що навіть якщо загубити валізу, набиту коштовностями, місцева поліція знайде і поверне її за кілька годин. Перепросивши при цьому, що так довго вас розшукувала. За крадіжки на Кіпрі не карають — вони тут просто не прийняті. Навіть російські «гастролери», небайдужі до чужого добра, поводяться як доброчесні громадяни. Ще б пак: поліція на Кіпрі роками сидить без роботи і тільки й мріє про те, аби когось затримати! На острові і досі пам’ятають випадок, що трапився кілька років тому з російськими рекетирами, які вирішили підзаробити на відпочинку. «Гангстерів» затримали наступного дня, а місцева преса і поліція ще довго смакували подію. Кажуть, кіпрські правоохоронці відправили «невдах» в Росію непокараних — як виняток. Такі вдячні були за можливість проявити нарешті свої професійні здібності і... покрасуватися на перших шпальтах місцевої періодики .

Слідами Отелло

Залишивши першу втому на хвилях лагідного моря, їдемо у Фамагусту. Машину, за порадою Валеаса, вирішуємо не брати, і справа не лише у «дзеркальному» русі на дорогах. Хоч уже кілька років кордон між південним і північним Кіпром можна перетинати за спрощеною процедурою, але до мандрівників за кермом у постових поліцейських можуть виникнути додаткові запитання. Тому найкращий вихід — туристичний автобус. Дорога від Протараса до Фамагусти займає не більше години, враховуючи зупинку на мисі Греко, який просто гріх обминути — такі неповторні краєвиди відкриваються з цієї східної точки, що замикає намисто південних курортів.

До вторгнення турецьких військ на Кіпр у 1974 році пляжі північної частини острова вважали найкращими. Греки сумували недовго, розбудувавши натомість кілька прекрасних курортів на південному узбережжі. Проте в розмові з греками–кіпріотами розумієш, наскільки болісною залишається для них тема поділу країни. Турецьку частину острова вони наполегливо називають «окупованою», і ще донедавна відмітка про візит до північного Кіпру у вашому паспорті могла поставити хрест на наступних мандрівках до Кіпру південного. Нині все не так категорично, але після повернення з північного узбережжя острова схвалення від греків не очікуйте.

Звісно, колючий дріт і вибоїни від снарядів уже давно не вписуються в образ Північного Кіпру (за час бойових дій на Кіпрі, до речі, не загинула жодна людина). Але впадає в око контраст між грецьким і турецьким Кіпром. Містечка останнього нагадують околиці Анталії або Ізміра: черепичні дахи, охайні пальмові алеї, проте дороги, хоч і рівні, все ж переважно ґрунтові. «Юридично Турецька республіка Північного Кіпру ніким не визнана, окрім Туреччини», — нагадує гід Андронік. Наш новий знайомий народився у Фамагусті. Колись це був найвідоміший кіпрський курорт і старовинний порт, у якому нині не швартуються кораблі з південного Кіпру. «А саму Фамагусту називають містом–привидом», — каже Андронік, батьки якого разом з іншими співвітчизниками–греками емігрували на південь після поділу країни. У рідному місті наш провідник помітно ностальгує, намагаючись втиснути в екскурсійну програму якомога більше «родзинок». Навіть обідати ми йдемо в таверну біля знаменитої венеціанської вежі, в стінах якої кілька століть тому чорношкірий губернатор Кіпру задушив (але не в обіймах) свою зрадливу дружину. Шекспір про це цілу трагедію написав...

«Дволикий» острів

Після обіду, прогулюючись набережною у пошуках порту, зустрічаємо колишнього земляка. Почувши знайому мову, Олександр сам зав’язав розмову й охоче розповів свою історію. Колишній маріуполець, працюючи «човником» і періодично навідуючись до Туреччини в справах, вподобав молоду турчанку і «згорнув вітрило» у Стамбулі. Згодом подружжя перебралось у Гірне — красиве приморське містечко турецького Кіпру. Вже понад десять років Олександр працює водієм у фірмі, що постачає продукти у місцеві ресторани, і своїм життям цілком задоволений. «Хоча найбільша проблема взимку — перебої з електрикою, а влітку — з водою, — ділиться співрозмовник. — І ціни тут удвічі вищі, ніж у Туреччині. Країна нічого не виробляє, тож змушена заробляти на туристах».

Щоправда, за останні роки економіка Північного Кіпру здійснила якісний прорив. Безмитна торгівля, вільний продаж алкоголю, численні казино і недорога нерухомість скерували сюди значні фінансові потоки. І якщо раніше, каже Олександр, молоді північні кіпріоти мріяли податися на роботу до Туреччини, то нині самі турки активно пакують валізи у напрямку Північного Кіпру. Навколо розгортається дедалі більше будівельних майданчиків, і на робочу силу, відповідно, попит лише зростає.

Що цікаво: етнічно турецький Північний Кіпр не зустрічає настирливими торговцями (взагалі тут не прийнято торгуватися), офіціанти в місцевих тавернах підкреслено ввічливі, а жінки не запинаються хустками. «Це правда», — підтверджує наше спостереження Андронік, і доки автобус мчить нас «додому», в Протарас, розповідає, що й зовні, і за характером північні кіпріоти відрізняються від своїх земляків із Туреччини. У багатьох із них цілком європейські риси обличчя, та й за культурними критеріями вони ближчі до грецької частини острова, хоча розмовляють турецькою, відвідують мечеті і їдуть на навчання до турецьких університетів.

Крим «відпочиває»

Привітна латишка Ірма шостий рік працює в готельній інфраструктурі Кіпру. Два останні сезони — розпорядником ресторану в готелі курортного Протараса. Каже, місцеві працедавці охоче набирають у штат тих, хто бодай мінімально володіє російською. Останнім часом потік туристів з Росії на Кіпр зріс у кільканадцять разів, і вулички, пляжі, готелі, ресторани — все насичене мовою, від якої тут не усамітнишся. Навіть курортний Крим середини 1990–х у порівнянні з сучасним Кіпром «відпочиває» у цьому сенсі. «Поводяться ці туристи спокійніше, ніж колись, хоча на систему «все включено» вимагають все до останньої макаронини», — жартує Ірма і цілком щиро дивується: як можна їхати у світ і не знати при цьому жодного слова англійською?

«Дивні ці кіпріоти, — міркує пані поважного віку, що розташувалася на пляжі поруч із нами. Кілька днів тому вона прибула чартером із Самари. — Здається, вони взагалі не працюють. Мабуть, це нецікаво — весь час дрімати, опустивши жалюзі. А може, людям просто так пощастило»...

Та хоч би що говорили заздрісники, насправді британські вчені недавно дійшли висновку: Кіпр — одне з тих місць у світі, де найкомфортніше жити. Якщо середня тривалість життя за останні 20 років у багатьох європейських країнах знизилась — попри значні досягнення в медицині, то Кіпр у цій царині залишається на стабільно високому рівні.

А ще вже стало традицією починати з поїздки на цей острів своє сімейне життя. За романтичною версією, богиня кохання і краси Афродіта зробила перші кроки з піни морської саме на це узбережжя. Нині ж біля каменя Роміо, де сталася та вікопомна подія, молодята традиційно роблять зупинку у весільній поїздці. Скупатися біля скелі, де ніжилася під сонцем Афродіта, означає «випросити» собі краси і любові на довгі роки. Туристи скупчуються, вода піниться, фотокамери працюють, богиня сміється... Вона знає: всі вони будуть щасливими, ці люди, які так щиро вірять у романтичні легенди.

 

ДОВІДКА УМ

Острів Кіпр розділений на чотири частини — невизнану Турецьку Республіку Північного Кіпру (36% території), буферну зелену зону миротворчих військ ООН (3,7%), Суверенні військові бази Великої Британії (2,7%) і південну Республіку Кіпр, яку вважають єдиною владою на території острова, яку визнала міжнародна спільнота.

  • Дорогами Маямі

    Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>

  • Острів скарбів

    ...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>

  • У надрах Оптимістичної

    На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>

  • Мандри без візи

    Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>

  • Для кого співають цикади

    Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>

  • Шляхом апостола Якова

    Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>