Електронне «спрощення»

03.08.2011
Електронне «спрощення»

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

Те, що кожна поспіхом включена до Податкового кодексу норма здатна створити негативний імідж, i перш за все податковій службі, на власному досвіді пересвідчилися мільйони приватних підприємців, які у березні вимушені були вистоювати в багатогодинних довжелезних чергах в інспекціях для подання податкових декларацій iз доходів. Невдовзі з’ясувалося, що подані декларації з нульовими показниками (а саме такі декларації подавала переважна більшість підприємців, які не мали найнятих осіб) зовсім не цікавлять податкові органи...

 

На помилках вчаться

Для виправлення скандальної ситуації керівництво податкової служби ініціювало термінове внесення змін до Податкового кодексу, якими (Закон України від 7 квітня 2011 року № 3221–VI) скасували щомісячне подання звітності фізичними особами у разі, якщо такі особи протягом звітного періоду «не нараховували (виплачували, надавали) доходи на користь платників податків» і, відповідно, «не утримували і не перераховували податки з цих доходів до бюджету». Як iз гордістю заявило керівництво податкової служби, «відтепер ліквідовано підстави для виникнення небажаної напруги у суспільстві, зріс рівень довіри громадян до влади».

Проте розголосу з приводу появи у податковому законі злощасної норми уникнути не вдалось. У квітні Президент України під час зустрічі з керівником податкової служби акцентував увагу на необхідності «спрощення системи звітності для підприємців і зниження тиску на бізнес». Особливу увагу глава держави звернув на доцільність подання підприємствами–платниками щоквартальних декларацій iз податку на прибуток. Опрацювавши доручення, керівництво податкової служби підтвердило можливість переходу на щорічне декларування податку на прибуток і заявило про наміри ініціювати відповідне подання до Верховної Ради України.

Звітам про використання касових апаратів виповнилось 17 років

Поданням лише декларацій з податку на прибуток підприємств і доходів фізичних осіб–підприємців стосунки суб’єктів господарювання з податковими органами, на жаль, не обмежуються. Згідно з Податковим кодексом, юридичні і фізичні особи мають подавати низку інших декларацій і звітів, які містять податкову інформацію, «необхідну для інформаційно–аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби» (стаття 72 Податкового кодексу). До складу інформації, що періодично надається податковим органам, включено звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій (стаття 73 Податкового кодексу).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон про реєстратори) вказаний звіт «щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця, подається до органів державної податкової служби». Згідно з діючим положенням (наказ ДПА України від 1 грудня 2000 року № 614), суб’єкт господарювання щомісячно подає до податкової інспекції один «належним чином оформлений, підписаний і скріплений печаткою» паперовий звіт за формою ЗВР–1 про використання всіх реєстраторів розрахункових операцій, які зареєстровані на такого суб’єкта. Вказаний звіт містить дані про обсяги проведених у звітному місяці розрахункових операцій як у розрізі кожного реєстратора, так і по суб’єкту в цілому. Всього органи державної податкової служби отримують звіти про застосування 280 тис. реєстраторів на майже 90 тис. об’єктах роздрібної торгівлі та ресторанного господарства.

Згідно iз статтею 73 Податкового кодексу, зазначені звіти містять податкову інформацію, яка використовується органами податкової служби для перевірки даних про доходи підприємств від реалізації товарів та наданих послуг. Указана інформація враховується при обчисленні об’єкта оподаткування з податку на прибуток та відображається у поданих підприємствами деклараціях. Інакше кажучи, звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій є документом, який містить податкову інформацію, що підтверджує отримання платником податку доходів.

Слід нагадати, що періодичність (щомісячна) подання цього звіту (звіту електронного контрольно–касового апарата) була встановлена ще наказом Головної державної податкової інспекції України від 25 липня 1994 року № 67, і з того часу її не змiнювали.

Ініціатива керівництва податкової служби щодо переходу від щоквартального на щорічне декларування податку на прибуток відразу ставить під сумнів доцільність збереження щомісячного строку подання звітів про використання реєстраторів у вигляді документів, які підтверджують отримання доходів. Сучасний реєстратор надійно зберігає у власній пам’яті дані про обсяги всіх проведених через нього розрахункових операцій, а суб’єкти господарювання ведуть спеціальні (зареєстровані у податковій службі) книги, які містять щоденні звіти реєстраторів. Тобто, інформація про отримані підприємствами доходи постійно накопичується та зберігається і не може раптово зникнути. Збільшення строків подання звітності про реєстратори, яка буде перевірятися податковими органами навіть не щоквартально, а раз на рік, безумовно свідчило б про зростання довіри до підприємців з боку контролюючих органів.

Очікувалось, що в контексті заявленого фіскальними органами курсу на спрощення системи звітності для підприємців будуть внесені відповідні зміни і до Закону про реєстратори в частині спрощення обов’язкової звітності. Та й нагода для цього була слушною: профільний Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики готувався винести на розгляд восьмої сесії вищого законодавчого органу законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів» (реєстр. № 8217). На думку авторів, цей проект мав «врегулювати найбільш актуальні проблемні питання, які виникають під час застосування норм Податкового кодексу України». Доручення Президента України щодо спрощення системи звітності для підприємців і зниження тиску на бізнес якраз і стосувалось вирішення саме такого проблемного питання у взаємовідносинах між підприємницькими структурами і податковими органами.

Закон — як дишло: куди повернув — так і вийшло (народне прислів’я)

Проголосований Верховною Радою у другому читанні і в цілому Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів» (реєстр. № 8217) у частині змін до Закону про реєстратори, м’яко кажучи, вразив усіх тих платників, які повірили заявам керівництва податкової служби про серйозність намірів спростити звітність. Прийняті зміни містять ряд норм, які в кращих більшовицьких традиціях ущент руйнують ринок касової техніки, «а потім» у нечувано стислі строки вибудовують унікальну за витратами платників податків схему звітності реєстраторів на базі технології Національної системи масових електронних платежів НСМЕП (саме технологія вказаної платіжної системи прихована у словах «технологія Національного банку України»). Принагідно зауважимо, що всіх революційних новацій стосовно звітності реєстраторів не було у редакції законопроекту, прийнятого Верховною Радою у першому читанні за основу.

Які ж «сюрпризи» очікують підприємців у 2012 році після вступу дбайливо підготовлених за безпосередньої участі представників фіскальних органів змін до Закону про реєстратори?

1. У наступному році відміняється подання платниками податків паперових щомісячних звітів про застосування зареєстрованих на такого платника реєстраторів. Замість них суб’єкти господарювання повинні забезпечити подання до податкових органів щоденних звітів кожного реєстратора в електронній формі, які містять копії касових чеків і щоденних фіскальних звітів такого реєстратора. Тобто, якщо платник податків використовував 100 реєстраторів і подавав 1 звіт на місяць, то починаючи з 1 липня 2012 року він має забезпечити подання «по дротових або бездротових каналах зв’язку» кожним реєстратором 30 звітів на місяць (у перерахунку на всі реєстратори — 3000 звітів на місяць). А що чекає підприємця, який не подав хоча б один звіт? Штраф у розмірі 170 грн. (стаття 17 Закону про реєстратори). Враховуючи нерозвиненість інфраструктури і відсутність усталеного зв’язку в регіонах України (крім міст та курортних зон), тотальне запровадження електронної звітності (за умови збільшення кількості таких звітів у сотні разів) може стати солідним джерелом поповнення бюджету за рахунок податкових стягнень.

2. Електронна звітність із використанням технологій НСМЕП потребує запровадження принципово нових реєстраторів, виготовлених із застосуванням компонентів платіжної системи («захищений» процесор фіскального блоку, програмний модуль захисту, модуль безпеки НСМЕП) і спеціальних модемів для передачі звітів через канали зв’язку. Обладнаний вказаними компонентами реєстратор стає елементом платіжної системи і потребує оформлення відповідного дозволу платіжної організації НСМЕП (НБУ) на використання у складі системи (так званого «свідоцтва про функціональну придатність апаратних та програмних засобів для використання в НСМЕП»). Вартість такого реєстратора суттєво зросте і в «найдешевшому» сегменті портативних касових апаратів становитиме від 2,5 до 3,0 тис. грн.

3. Внесені до Закону про реєстратори зміни передбачають за рекордно короткі строки (до 1 липня 2012 року) перевести всі реєстратори, що знаходяться в експлуатації (280 тис. одиниць), у режим формування електронної звітності за технологіями НСМЕП. У рамках цієї грандіозної, безпрецедентної за своїми масштабами кампанії планується капітально переробити реєстратори (перш за все, їх програмне забезпечення) і підключити спеціальні (нестандартні) модеми з компонентами платіжної системи. Очікується, що загальна вартість робіт щодо модернізації касової техніки обійдеться її власникам у суму від 500 до 600 млн. грн.

4. Суб’єкти господарювання, які застосовують реєстратори з компонентами платіжної системи та модемами, стають учасниками НСМЕП і мають дотримуватися встановлених цією системою правил. Вони, зокрема, повинні будуть сплачувати недешеві послуги центру генерації ключової інформації, а також процесингових центрів інформаційних еквайрів — комерційних структур, які є учасниками НСМЕП і повиннi забезпечувати безперебійне функціонування касової техніки України у форматі платіжної системи.

Таким чином, замість очікуваного щоквартального збільшення періоду подання звітності по реєстраторах підприємці отримали обов’язок її щоденного подання. Замість одного звіту по всіх реєстраторах подаватимуться звіти по кожному реєстратору окремо. Більше того, всі підготовлені нововведення щодо тотальної заміни парку касової техніки і мільярдні витрати на її модернізацію мають бути профінансовані самими підприємцями.

А судді хто?

Ніхто не заперечує той факт, що запровадження податкової звітності в електронній формі є прогресивним явищем, яке суттєво скорочує час і витрати підприємців на виконання обов’язкових процедур. Водночас, перш ніж запроваджувати подібну звітність, потрібно сім разів проаналізувати всі можливі потенційні ризики, якi вона несе для контролюючих органів та платників податків у юридичному, технічному, матеріальному і, не в останню чергу, соціальному аспектах її введення. Зупинимось лише на деяких iз них.

Існує низка законодавчих і нормативно–правових актів, які визначають правила і процедури і яких мають скрупульозно дотримуватись усі суб’єкти електронного документообігу у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів. Відповідно до діючого законодавства, звіт суб’єкта господарювання про застосування реєстратора (реєстраторів) у електронній формі матиме юридичну силу податкового документа лише за наявності обов’язкових реквізитів — електронних цифрових підписів платника податків (головного бухгалтера, керівника, аналога відбитка печатки платника податків). Виготовлений за технологією НСМЕП реєстратор накладає власний підпис на сформовані ним документи, але не забезпечує накладання на такі документи цифрових підписів посадових осіб платника податків. Звідси важливий висновок: на відміну від паперового звіту за формою ЗВР–1, сформований реєстратором звіт в електронній формі не є податковим документом, який матиме юридичну силу.

Концепція окремого подання звітності від кожного реєстратора на сервер податкової служби є принципово неправильною, оскільки передбачає різке зростання витрат платників податків на придбання модемів для кожного реєстратора й оплату послуг передачі звітів через канали і за правилами НСМЕП. Зміни до Закону про реєстратори встановлюють обов’язок суб’єктів господарювання подавати звітність про застосування реєстраторів «по дротових або бездротових каналах зв’язку». Водночас вони не містять прямої заборони на передачу таким суб’єктом «по дротових або бездротових каналах зв’язку» єдиного консолідованого електронного звіту підприємства у вигляді податкового документа (з усіма обов’язковими реквізитами платника податків), який містить сформовані і підписані реєстраторами звіти в електронній формі. У цьому випадку переданий звіт матиме юридичну силу (що вкрай важливо для контролюючих органів, які дбають про державний бюджет), а суб’єкт господарювання позбавиться необхідності застосовувати спеціальні і зовсім не дешеві модеми для кожного реєстратора (що не менш важливо для підприємців, які опікуються власним бюджетом). Цей юридичний посил слід пам’ятати розробникам підзаконних актів, які сплять і бачать, як «причепити» до кожного реєстратора черговий модем.

Підключення реєстраторів до мережі НСМЕП і передача їх звітів через низку баз даних «аутсорсингових» фірм виглядає, м’яко кажучи, незрозумілим. Справа в тому, що нормативні акти Державної податкової служби (зокрема наказ № 233 від 10.04.2008) не встановлюють ніяких обмежень на передачу податкової звітності в електронному вигляді «засобами телекомунікаційного зв’язку». Відповідь на запитання, чим керувалися автори поправок, зобов’язуючи платників податків направляти звітність реєстраторів через «аутсорсингові» фірми НСМЕП та НБУ (тодi як усі декларації в електронному вигляді подаються через відкриті канали зв’язку), може бути тільки одна — збільшення обсягу інформації (трафіку) НСМЕП, за який потрібно платити. Незрозумілою виглядає позиція Державної податкової служби, яка, погодивши законопроект, надала «добро» на передачу звітів реєстраторів, що містять конфіденційну інформацію платників податків про доходи, через процесингові центри комерційних фірм.

В українському законодавчому полі Закон про реєстратори (після внесених до нього змін) по праву увійде до переліку відверто замовних актів, прийнятих на Печерських пагорбах. Як інакше можна оцінювати закон, спрямований на руйнування касового ринку і «покладання» вітчизняної індустрії касової техніки під Національний банк України з метою «реанімації» НСМЕП, яка, за визнанням експертів, не витримує конкуренції з міжнародними платіжними системами Visa, Master Card, American Express? Безумовно, не праві ті, хто стверджує, що українським банкірам бракує кмітливості. Український проект навантаження платіжної системи податковими документами, що містять податкову інформацію про готівковий обіг суб’єктів господарювання, має всі підстави вважатися унікальним. До такого ще не додумався жоден банкір з Уолл–стріту.

Проте найбільш прикрим виглядає той факт, що відверто бізнесовий проект буде профінансовано за рахунок підприємств торгівлі та послуг, які свої витрати на модернізацію касової техніки традиційно перекладуть на плечі населення шляхом підвищення цін на товари та послуги. Незрозуміло також, як подібні зміни до Закону про реєстратори, прийняті з благословення керівництва податкової служби, можна ув’язати з виконанням доручення Президента України в контексті спрощення системи звітності для підприємців і зниження тиску на бізнес. На нашу думку, подібне «електронне» спрощення бізнесу аж ніяк не сприятиме підвищенню «рівня довіри громадян до влади».

Іван МАКАРЕНКО