Куратор з іншого світу

17.03.2011

«Перевагою кожного демократичного суспільства є загальне розуміння громадян, що довічних керівних посад немає і не повинно бути. Оновлення, в тому числі керівництва творчих організацій, завжди слугує тільки змінам на краще в духовному і морально–етичному аспекті», — саме цей, вельми грубий, натяк привертає найбільшу увагу у відповіді Держкомітету телебачення і радіомовлення на лист голови Національної спілки журналістів Ігоря Лубченка.

Нагадаємо, ще минулого місяця пленум НСЖУ зробив офіційну заяву про утиски свободи слова, рейдерське захоплення приміщення редакцій журналу «Трибуна» і щорічника «Наука і культура», а також про те, що владні структури й окремі посадовці невмотивовано, а то й незаконно звільняють керівників державних ЗМІ і призначають на їхні місця менш досвідчених людей, для яких часто нічого не важить національна політика. У заяві Спілки журналістів ішлося, зокрема, про звільнення керівника Національної радіокомпанії Віктора Набруска, директорів Черкаської й Київської держтелерадіокомпаній Михайла Калініченка та Віктора Пасака.

У відповідь прес–служба Держтелерадіо фактично прямим текстом заявила, що у відставку мав би піти й сам захисник звільнених — Лубченко. По суті ж чиновники відповіли: «По кожному із наведених прикладів рішення вмотивоване і приймалося винятково на підставі чинного законодавства та умов наявних контрактів між суб’єктами договору — головою комітету і посадовцем».

Натомість голова НСЖУ Ігор Лубченко стверджує, що звільнення, зокрема Віктора Набруска, були протизаконні. «Є всі підстави подискутувати з головою Держкомтелерадіо і з приводу інших звільнень — та для чого? — ставить питання голова Спілки журналістів. — Адже, як зазначається у заяві державного органу, про випадки порушення трудового законодавства «ні НСЖУ, ні трудові колективи друкованих ЗМІ комітет не інформували». Десятки скарг на утиски прав журналістів і редакційних колективів надходять до парламентського Комітету з питань свободи слова, тимчасової слідчої комісії Верховної Ради, про них пишуть газети, передають аудіовізуальні ЗМІ. І тільки Держкомтелерадіо, складається враження, живе в якомусь іншому світі. Публічно визнати, що редакції не бачать у цій структурі свого захисника і порадника — це мужній вчинок, адже постає наступне запитання: а чи потрібен цей комітет узагалі?»

Що ж до своєї персони, то у відкритому листі Ігор Лубченко нагадав: «Чиновникам треба було б знати, що голова Спілки обирається з альтернативних кандидатур таємним голосуванням делегатів з’їзду на п’ятирічний термін. Наступний з’їзд НСЖУ — у квітні 2012 року. Ще у серпні 2010–го я поінформував місцеві організації НСЖУ, що [знову] балотуватися на голову Спілки не буду. Про це писав і часопис «Журналіст України».