Вітаючи городян із Новим роком, міський голова Лисичанська Сергій Дунаєв доволі недвозначно висловився щодо закриття єдиної в місті школи з українською мовою навчання — №3. Обурення педагогів навчального закладу, учнів та їхніх батьків було таким, що вже в міськрадівській газеті з промови мера слова про закриття кудись випали. А посадові особи, аж до начальника управління освіти та науки обласної держадміністрації, коментуючи ситуацію, почали запевняти, що йдеться лише про так звану «оптимізацію» системи освіти в місті та області.
Чи то пан Дунаєв вирішив довести, буцімто на українофобію не страждає, чи йому дійсно байдуже, що закривати, але не минуло й тижня після бурхливого пікетування міськвиконкому захисниками школи №3, як привід для занепокоєння з’явився в учнів і вчителів іншої, вже «російськомовної» школи №12. Привід дала «комісія», яка навідалася в школу 13 січня. Очолював її «профільний» заступник мера Володимир Марченко; супроводжувала його депутат міськради від ПР Тетяна Суржан, яка одночасно є директором сусідньої школи №30, куди, в разі закриття 12–ї школи, мали перейти учні та частина педколективу.
Як переказують очевидці, робота «комісарів» тривала 13 хвилин, причому більшість із них (хвилин) Володимир Марченко... грав у вестибюлі в пінг–понг. Проте в підсумку пані Суржан, кажуть, уже встигла пообіцяти відкрити на базі «комісованої» школи... міський Палац піонерів.
За два дні на батьківських зборах було вирішено боротися за збереження навчального закладу. Вiдтак ініційовано створення громадського комітету із захисту всієї системи освіти міста. Батьки вирішили виходити з акціями протесту. Аж раптом...
Відділ інформаційного забезпечення Лисичанської міськради розповсюдив прес–реліз під заголовком «Сергей Дунаев: «Еще раз повторяю — я против закрытия школ!»». У повідомленні йшлося про зустріч Сергія Володимировича із делегацією батьків, чиї діти навчаються у СШ № 12. Слід сказати, цього разу поведінка мера була іншою, ніж тодi, коли міськраду прийшли пікетувати захисники 3–ї школи. Тоді пікет просто проігнорували, а всередину будівлі міліція не пропустила нікого. Цього разу сам Дунаєв запросив протестувальників до теплої зали засідань міськвиконкому.
Пiд час діалогу «з’ясувалося», що ні про яке закриття шкіл не йдеться, навіть у рамках «оптимізації». Просто «батьки» міста збираються модернізувати систему опалення шкіл, замінити старі вікна новими, пластиковими, тощо. Фінал же зустрічі дуже нагадував дурнувате радянське кіно хрущовської доби (цитую прес–реліз): «А завершилися дебати зверненнями першокласника до лисичанського міського голови. «Пообіцяйте нам, що ми будемо вчитися так само, як і вчилися», — попросив малюк. «Ніякого закриття шкіл не буде», — відповів міський голова. На такій оптимістичній ноті збори й закінчилися». Та чи закінчилися на цій ноті страждання учителів, учнів та їхнi батьків — стверджувати не беруся...
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
