На першій українській прес-конференції Руслана розповіла, як вона відволікала увагу мас-медіа від грека-конкурента, як влаштувала спільну вечірку із конкурентами-сербами із салом і оркестром Бреговича, як під час фінального голосування від хвилювання випила півпляшки вина та багато інших закулісних історій. >>
Минуло трохи більше трьох місяців від трагедії в бакинському аеропорту (український Іл-76 після дозаправки розбився під час злету, тоді загинуло троє українців), як сталася нова, майже аналогічна, катастрофа. Трагедія, внаслідок якої загинуло шестеро українських пілотів, сталася біля північно-західного китайського міста Урумчи: Іл-76 зазнав катастрофи у вівторок об 11 годині за місцевим часом. Вантажний літак здійснив посадку в міжнародному аеропорту міста (Синьцзян-Уйгурський автономний район) для дозаправки, виконуючи політ з міста Тайюань (провінція Шаньси) за маршрутом Тайюань — Урумчи — Баку — Рига. А через дві хвилини після зльоту Іл-76 впав поблизу житлових будинків, приблизно в десяти кілометрах від злітно-посадочної смуги. Очевидці кажуть, що при падінні літак вибухнув і згорів. МЗС України вже підтвердило факт загибелі українських громадян. «Згідно з інформацією китайської сторони, усі члени екіпажу, які були громадянами України, — орієнтовно 6 осіб — загинули», — повідомив учора на брифінгу речник відомства Маркіян Лубківський. Для з'ясування всіх обставин учора на місце трагедії в Урумчи мав відбути співробітник українського посольства у Пекіні. Маркіян Лубківський також додав, що список жертв уточнюється. Стало відомо, що в аварії також загинув один громадянин Азербайджану. >>
На спільному засіданні обласних комісій з питань техногенної безпеки та комітету боротьби з організованою злочинністю і корупцією з участю глави Одеської облдержадміністрації Сергія Гриневецького ухвалено рішення виділити з резервного фонду облдержадміністрації 100 тисяч гривень для надання допомоги родинам загиблих та потерпілих від недільної аварії в Ізмаїльському районі. Цим рішенням, зокрема, передбачено надати дітям, що втратили батьків унаслідок зіткнення автобуса з потягом, допомогу в розмірі 10 тисяч гривень, по 3 тисячі гривень — сім'ям усіх загиблих. Кожен з 29 потерпілих внаслідок аварії отримає по 1 тисячі гривень на потреби лікування. >>
У волинському містечку Ковелі учора готували до евакуації майже три тисячі людей. А причиною великого переселення стали бомби часів Великої Вітчизняної, знайдені у місцевій річці Турія любителями-водолазами. >>
У понеділок вранці ізраїльська армія розпочала велику операцію в Секторі Газа з метою ізоляції містечка Рафіях від решти сектору та Єгипту. Це перша операція ізраїльтян у Секторі Газа, в якій задіяна ціла дивізія. Уряд заявляє, що метою операції є руйнація тунелів для контрабандного перекидання зброї з Єгипту до Сектору Газа та «арешт або знищення терористів». Рафіях фактично складається із трьох частин, розділених кордоном (так званим «філадельфійським коридором»), — єгипетської та палестинської і розташованої на півдні палестинської частини табору біженців. Ізраїльські танки та броньовані бульдозери за підтримки авіації перекрили зону між Рафіях та розташованим північніше містом Хан-Юніс з метою повністю оточити та відрізати прикордонне палестинське місто від решти Сектору Газа. На засіданні уряду міністр оборони Ізраїлю Шауль Мофаз заявив, що в результаті низки операцій армії в Секторі Газа «буде створена нова реальність»: єгипетська та палестинська частини Рафіях будуть розділені глибокою канавою з водою. >>
Учора, як і впродовж останніх тринадцяти років, Верховна Рада не знайшла в собі «кнопкових» ресурсів, аби реабілітувати депортованих. І це при тому, що питання розглядалося у такий болючий день — 60-річчя з дня виселення кримських татар. >>
Учора близько 30 тисяч людей iз різних куточків Криму зібралися у центрі Сімферополя, щоб вшанувати численні жертви депортації кримськотатарського народу, що розпочалася 60 років тому, 18 травня 1944 року. Після траурного молебня, очоленого муфтієм мусульман Криму Еміралі Аблаєвим, шість велелюдних колон прибули на площу Леніна, де розпочався Всекримський жалобний мітинг, у якому взяли участь Голова ВР Криму Борис Дейч, Голова Ради Міністрів Криму Сергій Куніцин, народний депутат, голова комітету ВР України з питань європейської інтеграції, голова Народного руху України Борис Тарасюк, голова Комітету ВР з питань прав людини і національних меншин Геннадій Удовенко. >>
Парламентарії ще вчора спробували подискутувати про доцільність подальшого перебування наших вояків у Іраку — таку пропозицію виніс Олександр Мороз. Він мотивував нагальну необхідність обговорення цього питання, а також ухвалення звернення до Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, тим, що саме у вівторок Рада Безпеки ООН розглядала «іракську проблему». Втім ні звернення до Аннана із закликом до найшвидшого припинення військових дій, відновлення миру та відтворення економіки Іраку, ні негайна дискусія щодо виведення українського контингенту з «гарячої точки» депутатського схвалення не знайшли. >>
На тлі фактичного згортання курсу України на євроінтеграцію сумним і неперспективним виглядає візит Прем'єр-міністра Віктора Януковича та керівника зовнішньополітичного відомства Костянтина Грищенка до Брюсселя, на чергове засідання Ради з питань співробітництва Україна—ЄС, який розпочався учора й завершиться сьогодні. >>
У ніч з 15 на 16 травня у місті Броди, що на Львівщині, у цеху оперативної поліграфії місцевого видавництва «Просвіта», яке щойно після капремонту планували знову ввести в дію, спалахнув вогонь. Саме це видавництво свого часу видало скандально відому книгу Дмитра Чобота «Нарцис. Штрихи до політичного портрета Віктора Медведчука». Температура від полум’я була настільки високою, що на другому поверсі видавництва поплавилася підлога. В самому цеху згоріли кабелі, папір, пожежна сигналізація, чимало обладнання. «Сусідка з будинку навпроти прокинулися о четвертій ранку від вибуху, — розповів кореспонденту «УМ» Дмитро Чобіт, — На дворі було світло, як у день. Вони казали, що можна було читати газету. Сусіди кинулися до вікна, а там величезний стовп вогню». Пожежники гасили вогнище майже годину. >>
Цей форум на статус політичного заходу не претендував. Сама його назва — «Освіта і наука — стратегічний резерв України» — засвідчувала характер суто фаховий. Ще одне цьому підтвердження — подібні форуми вже пройшли у Львові, Вінниці та Херсоні. Представники блоку «Наша Україна» якщо й брали в них участь, то лише з метою чесно розповісти освітянам та науковцям про свої зобов'язання щодо цієї сфери перед виборами. Принаймні народний депутат Верховної Ради Іван Васюник їхню позицію пояснив саме так. І що крамольного у тому, що освітяни та науковці на власні очі пересвідчаться, з ким їм пов'язувати свої сподівання у найближчому майбутньому?
Отож у Дніпропетровську розпочату раніше фахову розмову сподівалися продовжити, навряд чи передбачаючи ексцеси, адже ні у Львові, ні у Вінниці, ні в Херсоні чогось непередбаченого не сталося. Навіть більше того — щодо організації його розраховували на куди вищий рівень. Адже, за публічним свідченням однієї з активісток, Орини Сокульської, сам голова облдержадміністрації Володимир Яцуба її запевняв, що буде першим помічником у проведенні форуму. Та й просто за логікою речей, «не в першому, але і не другому» місті України не могли вдарити обличчям у багнюку перед делегатами форуму — вчителями, викладачами вищої школи, науковцями з Донецької, Запорізької, Луганської, Полтавської, Харківської областей. >>
«Дрогобицький ринок» для мешканців маленького західноукраїнського міста — чи не єдине місце більш-менш пристойного заробітку. Тут заробляють на життя близько тисячі продавців. Утім нещодавно міська влада вирішила його закрити нібито на реконструкцію. Проте торговці дякувати за «турботу» не збираються і навіть заявляють, що муніципальна влада підігрує місцевим есдекам. Кажуть, з комунального «Дрогобицького ринку» їх виганяють навмисне, аби люди перейшли торгувати на новий приватний ринок «Матадор», за яким стоїть СДПУ (о). >>
Не через відсутність інших подій, а через вперте бажання декого зробити сьогоднішній і без того вельми складний стан української журналістики ще складнішим, ми змушені вкотре повертатися до одних і тих самих тем. Зокрема, до окремих статей Цивільного кодексу України, про який на сторінках «УМ» писала вже неодноразово. Отже, Цивільний кодекс України і дві його найбільш «визначні статті» — 277-ма та 302-га... Нагадаємо, перша із цих статей передбачає, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, а друга — що офіційні заяви посадових, службових осіб є достовірними. >>
Як хотілось би позбутися сарказму і повідомити цю новину з кількома знаками оклику: Генеральна прокуратура завершила слідство у справі Александрова. Генеральна прокуратура готова висунути обвинувачення п'ятьом особам, які виявилися причетними (згідно з висновками ГП) до вбивства директора телерадіокомпанії ТОР Ігоря Александрова. Таким є текст офіційного повідомлення від ГП, що надійшло на адресу «України молодої». >>
Зовсім нещодавно «Україна молода» писала про нараду керівників державних ЗМІ, проведену в Житомирі й «освячену» присутністю на ній Прем'єра Віктора Януковича. Попри весь антураж (словесний — передусім), який мав довести незаангажованість цієї зустрічі й готовність її учасників вільно та невимушено обмінюватись думками, було очевидно, що представники місцевих державних ЗМІ й очі бояться підвести на чиновників від виконавчої влади, котрі є для них уособленням і шматка хліба, густо змазаного маслом, і гнівної руки, що у неслухів цей хліб запросто відбере. Тому у цієї категорії українських мас-медіа, на превеликий жаль, є здебільшого одна-єдина думка про все, що відбувається в області (варіант: районі), де судилося бути започаткованим тому чи іншому виданню. Причому ця думка навіть не є думкою власне журналістського колективу, вона зазвичай належить котромусь з представників влади — «губернатору» абощо, словом, тому, хто є «хазяїном» регіону, а відтак — і його преси. >>
Днями у довгограючій історії навколо приватизації польського металургійного комбінату «Гута Ченстохова» сталися начебто кардинальні зміни. 7 травня окружний суд Ченстохова виніс ухвалення, яким визнав за українською корпорацією «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД) право на задоволення своїх вимог щодо майна цього підприємства. Суд заборонив продавати комбінат та його дочірні компанії іншим суб'єктам господарювання. Інформагентство «Інтерфакс-Україна» поширило заяву, яку зробила з цього приводу корпорація. Як випливало з цієї заяви, суд визнав, що ІСД має право вносити протест на рішення організаторів конкурсу і що ті порушили закон, коли не дотрималися оголошених критеріїв відбору учасників і відхилили пропозицію ІСД. >>
Луганщина стала першою областю, яка спробувала загнати самодіяльний вуглевидобуток у легальне річище. Обласна рада в минулому році навіть створила в надрах своєї структури відділ природних ресурсів, до функцій якого належить узгодження матеріалів для отримання ліцензій на розробку корисних копалин. Казати про бодай часткове вирішення проблеми не доводиться — офіційні органи обласної влади навіть приблизно не знають кількості «неофіційних» шахт, що розташовані на її території. На недавньому засіданні Луганського прес-клубу Українського центру освітніх реформ називали різні цифри: від двох сотень до півтори тисячі. Однак перші кроки вже зроблено, і, судячи з усього, у правильному напрямi. >>
Такі вже українські реалії: вітчизняному виробникові важко передбачити, коли і з чиєї ініціативи виникне черговий бар'єр на складному шляху виживання. Акціонери Запорізького алюмінієвого комбінату, приміром, вважали свої партнерські стосунки з Укрзалізницею взаємовигідними і діловими. Так, зрештою, і було. Доки перевізник-монополіст нашої держави не запровадив систему автоматизації робочих місць (АРМ). Нова система підказала залізничникам нову транспортну схему доставки вантажів ЗАлКу — економічнішу для надавача послуги. Упродовж кількох місяців виробничник опирався, однак у першій декаді квітня змушений був угамувати свій спротив: усі вантажі для комбінату пішли через станцію Запоріжжя-Ліве (донедавна ті ж боксити ЗАлК одержував на станції Запоріжжя-Мале). У такий спосіб залізничники збільшили маршрут доставки вантажів від 4 до 21 кілометра. >>
Хто і коли вперше натрапив на це дивне місце на лівому березі Лімниці, тепер встановити важко. Але що його помітили люди, обдаровані винятковою інтуїцією, сумніватися не доводиться. Навіть тепер, після дикого післявоєнного освоєння більшої частини Карпат, землю і повітря довкола урочища, розташованого під горою Лютою (звідси назва — Підлюте), вочевидь, можна вважати одним з найчистіших куточків Європи. >>
Орхан Памук — турок, який вчить Європу, як писати романи. Приблизно так, якщо злегка перефразувати, писали німецькі критики про Орхана Памука — чи не найбільше відкриття світової літератури 90-х років минулого століття. Наприкінці квітня автор бестселерів «Чорна книга» та «Моє ім'я — червоний» завітав до Києва на запрошення свого українського колеги Андрія Куркова. Скромний, ввічливий, із чудовим почуттям гумору — саме таким є перше враження від зустрічі з Памуком. Але вже через півгодини спілкування він починає дивувати своєю, не властивою туркам, прямотою, відвертістю, нестандартним мисленням. До речі, «памук» перекладається з турецької як «бавовна». Колись давно предки Орхана втекли з Кавказу до Туреччини, де їх так охрестили за незвично білу шкіру. Щоправда, сучасний Памук — це вже типовий смаглявий турок. >>
Вінниччина, мабуть, чи не останньою серед усіх областей розпочала регулярний випуск літературно-мистецького журналу, який, по ідеї, мав би об'єднати місцеві письменницькі і культурні сили. Привид подібного видання в умах творчої інтелігенції регіону витав не одне десятиліття і навіть не раз пробував матеріалізуватись: так і не вийшов підготовлений у дев'яності роки журнал «Заграва», на першому номері закінчили існування «Струмінь» (1927 р.), «Два кольори» (1998 р.), до сьомого номера протримався незалежний літературно-мистецький журнал «Згар» (2000—2003 рр.), який добре зустріли в столиці і регіонах. >>
«Редактор підступно заманив своїх кореспондентів у пастку, бо його напозір таке невинне запитання торкається насправді дуже глибоких речей. Хоча й не відразу, але після деяких роздумів та пошуків письменник раптом виявляє, що взявся створити щось на кшталт власного життєпису або — і це ще гірше — написати розділ із життя того маленького милого братика, який був колись у кожного з нас, якого ми всі втратили й оплакали, людини, якою ми мусили б стати і якою ми сподівалися стати. Але слова (нехай навіть даного редакторові) слід по змозі дотримуватися; тож коли подекуди я буду мудрим і небагатослівним, а подекуди — недолугим і велемовним, то провина за це має впасти лише на того, хто заманив мене в цю пастку». >>
Що там кажуть про «кількадесят п'ять», у які «баба» — «ягідка ізнов»? У Голлівуді щодо цього окремі стандарти. Яскравою ілюстрацією вічної молодості та краси є, зокрема, Кім Бесінджер, яка запам'яталася бататьом за еротичним фільмом «9 1/2 тижнів». Ніби й давно були ті сексуальні трапези в ліжку в компанії Міккі Рурка, а Кім — усе та ж, і зараз, у свої 50, вирішила пригадати витівки молодих років. У романтичній драмі Тода Уїльямса «Двері в підлозі» (Door in Floor), яка вже знята кіностудією «Фокус фічерз» і найближчим часом з'явиться в американському кінопрокаті, Бесінджер знову скинула геть увесь одяг. >>
Усе в зірок навпаки: спочатку дитина, потім весілля. У такому порядку влаштувала особисте життя і знаменита британська актриса Гвінет Пелтроу. Минулого тижня вона народила своєму поки ще нареченому Крісу Мартіну, солісту групи Сoldplay, чудову дівчинку. Однак подальший крок щасливих батьків у дечому нагадує страшний сон Мічуріна. Адже на питання «Як назвати дитину?» за зіркових батьків відповіла їхня любов...до яблук. >>
Екс-дружина екс-«академіка» і наша землячка Лоліта Мілявська вирішила вдруге насолодитись радощами сімейного життя. У липні вона знову виходить заміж за бізнесмена Олександра Зарубіна. Причому, як каже сама зірка, у своєму обранцеві вона в першу чергу бачить не олігарха, а розумного чоловіка. А критерієм розумності Лола вважає те, що Сашко обрав за супутницю життя таку розумну жінку (як вона). Єдине, на що нарікає Лоліта, — у майбутнього чоловіка дуже щільний графік роботи, тому закоханим рідко вдається побути разом. Але Лоліта не збирається ламати його ділові стосунки й обіцяє, що ніколи не дорікне йому за довгі відрядження. >>
Колись люди взагалі ходили без цієї важливої деталі гардеробу і цілком комфортно почувалися. Нині ж яких лишень чудасій не придумують, аби цю суто гігієнічну деталь туалету ми активніше купували. От і винахідник із Боснії долучився до загального комфорту людства, розробивши перші у світі чоловічі труси з вентиляцією і терморегуляцією. Власне, ці «сімейки» не тільки охолоджують і підігрівають, а й лікують. Як стверджує винахідник чудо-трусів, його витвір призначений для профілактики безпліддя. Більше того, ті добровольці, що носили їх, помітили неабиякий приплив чоловічої сили. >>
Село Княжичі, що в Броварському районі на Київщині, не схоже на більшість збіднілих і занедбаних українських сіл. Чепурні вулиці, добротна асфальтівка, водогін, газ, доглянуті подвір'я, сучасно вбрані люди, що повертаються надвечір з роботи, — усе свідчить, що це не якийсь глухий кут, а київське передмістя, яке через котрийсь десяток-два років ризикує повністю «влитися» в столицю. Ольга Касьян, голова Княжицької сільської ради, каже, що в селі вже кілька років немає проблеми з відтоком молоді. Тут навіть хату купити складно: селяни бачать перспективу, тому воліють жити в Княжичах, а працювати в Києві, куди маршрутки їздять мало не кожні півгодини.
Але, окрім благ цивілізації, стабільної роботи і високої зарплати, близькість до столиці підкинула місцевим мешканцям спокусу, проти якої важко встояти. У селі різко підвищився попит на землю, який, як для сільської місцевості, дає шанс швидко розбагатіти — одномоментно заробити 10—20 тисяч гривень. Особливо пощастило власникам паїв, тих самих земельних ділянок площею 1,42 гектара, які ще рік тому здавалися нікому не потрібними, бо самотужки їх нічим було обробити, а малої орендної плати — 150 кілограмів зерна на рік — вистачало тiльки щоб прогодувати якусь курку. Тому люди почали швидко пускати землю з молотка. >>
Із реформуванням Збройних сил України гостро постає питання армійського майна. У даному випадку йдеться про 36-й гарнізонний Будинок офіцерів (ГБО) у Хмельницькому, довкола якого впродовж року точиться жвава полеміка й активне листування між зацікавленими сторонами. >>
На Черкащині мало не надзвичайна ситуація з омелою. Ця живуча рослина-паразит «прописалася» не тільки на деревах обабіч трас, а й у лісосмугах і навіть у містах. Найбільш враженим омелою є Смілянський район. Кажуть, що в древній Умані цим зеленим недугом вражена навіть славнозвісна Софіївка. >>
Після так званого «м'якого» пуску, тобто поступового введення в експлуатацію п'ятизіркового готелю «Донбас Палас», нарешті відбулося його офіційне відкриття. Відтепер до послуг постояльців та відвідувачів шикарної споруди посеред міста — 129 номерів, три ресторани, казино, басейн, сауна, конференц-зали та інші невід'ємні атрибути, без яких важко уявити суперсучасний готель. >>
Цього разу НП сталося у Львові на території військового заводу збірних конструкцій. На щастя, тут уже зберігалися не боєприпаси, а гумотехнічні вироби та промаслені дерев'яні й картонні ящики з підшипниками та приводними ременями (складські приміщення орендує приватне підприємство «Галпідшипник»). Як повідомив начальник прес-центру Головного управління МінНС у Львівській області Павло Василенко, виявивши пожежу, робітники підприємства спробували здолати стихію самотужки — в хід пішли вогнегасники. І лише коли зрозуміли, що самі не впораються, зателефонували на «01». >>
Про те, що на наших міських звалищах «пасуться» далеко не аристократи, відомо багатьом. Уже майже нікого не дивують і кримінальні витівки завсідників тих «злачних» місць. Однак недавнє вбивство одного з них приголомшило навіть бувалих у бувальцях правоохоронців. >>
Луганська міліція, мабуть, уперше за багато останніх років зіткнулася з такою крадіжкою: у самісінькому центрі міста, поруч iз будинком обласної держадміністрації, серед білого дня зникли двоє мініатюрних конячок-поні. Зникли разом із візками, в яких каталися маленькі луганчани та гості міста. Потерпілий, місцевий приватний підприємець, звернувся по допомогу не лише до Ленінського райвідділу міліції, а й до відділків, що обслуговують території навколо обласного центру. І ось після кількаденних напружених пошуків Центр громадських зв'язків обласного управління МВС повідомив, що поні знайдено. >>
Винесена у заголовок фраза — з розповіді фельдшера села Новобогданівка Ірини Зусько. Це вона потім, коли смертельна небезпека відступить — передовсім перед посланою з небес зливою, коли порідшає свист снарядів над головами безневинних людей, — тільки потім Ірина, ніби щойно прокинувшись, піймає себе на спогаді: це ж мені приснилося! А сон її був дійсно пророчим: «Напередодні мені приснилося, ніби я лягаю у вириту могилу. А кажуть, не вір снам!». Слава Богу обійшлося: «їхній» снаряд просвистів мимо хати і впав на ділянку полуниць. І на роботі життя молодої жінки — як, зрештою, і будь-кого з колег Зусько, висіло на волосині випадковості. А один із снарядів упродовж кількох діб стирчав у стіні будинку головного лікаря Алли Маліної. >>
Версію щодо мародерства у населених пунктах, мешканці яких були евакуйовані, вперто спростовували військові й правоохоронці. Відтак навіть 11 травня, коли люди почали повертатися додому, де заставали безлад не від розриву снарядів, голова держкомісії Андрій Клюєв на прес-конференції продовжував спростовувати факти, наведені журналістами: «У селах міліції, солдатів, правоохоронців удвічі більше, аніж населення! Складно вчинити якесь правопорушення. Була спроба пограбувати магазин. ...Двоє хотіли взяти сто гривень і хліба... Їх відразу ж знайшли. Більше ніяких проявів не було». >>
Ця картина близько 12-ї години дня на площі Леніна біля центрального універмагу в Дніпропетровську нагадувала зйомки бойовика. Бійці у камуфляжній формі і масках з прорізами для очей раптово накинулися на молодиків, які під'їжджали двома авто на розташовану тут стоянку, і завчено поклали усіх обличчям на асфальт. Отож численні перехожі спостерігали за екстремальним видовищем з непідробною цікавістю. >>
Романтична прогулянка на швидкохідній яхті «Надежда» трагічно закінчилася для двох її пасажирів. Пригода сталася між мостом Метро і мостом Патона в годину ночі. Як повідомив УНІАН начальник Центру громадських зв'язків столичного міліцейського главку Дмитро Андрєєв, теплохід «Шляховик-151» рухався вгору проти течії Дніпра рейсом «Українка — Київ». Раптом капітан побачив, що зліва від його ходу на великій швидкості до теплохода наближається яхта. «Шляховик-151» зупинився, дав повний задній хід, проте зіткнення уникнути не вдалося. За словами Андрєєва, в результаті зіткнення у яхти було пошкоджено корпус: утворилася пробоїна в лівому борту завбільшки близько метра, нижні приміщення заповнилися водою і судно затонуло. >>
«Це країна, де пишуть на івриті, читають англійською, а говорять по-російськи» — одне з гасел, під яким розпочались Дні Ізраїлю в Україні. Як повідомив на церемонії відкриття голова місії єврейського агентства СОХНУТ в Україні та республіці Молдова Алекс Кац, організатори Днів Ізраїлю в Україні мали на меті три найголовніших завдання: по-перше, долучити українців хоча б на три дні до життя ізраїльтян, по-друге, налагодити стосунки між двома країнами на вищому рівні, по-третє, згуртувати єврейську громаду. >>
Вихідні, а особливо святкові дні для деяких міських парків стають справжнім стихійним лихом. Звісно, рукотворним. Причому йдеться не тільки про тонни сміття, що його доводиться вигрібати з місць масового відпочинку. Після чергового «всенародного гуляння» там практично кожен кущик виявляється щедро зрошеним сечею і угноєним екскрементами тих же таки відпочиваючих... >>
Як ми повідомляли вчора, президент Ліги професійного боксу Німеччини (BDB) Бодо Екман заявив, що після поразки технічним нокаутом від Брюстера Володимир Кличко відсторонений від проведення двобоїв як у Німеччині, так і у будь-якій іншій країні світу протягом шести місяців. Рішення начебто продиктовано піклуванням про здоров'я молодшого з братів і прийнято за рекомендацією доктора Вальтера Вагнера. Але відразу стало зрозуміло, що йдеться про властиві, на жаль, професійному спорту закулісні ігри. Відомо, що контракти братів з їхнім німецьким промоутером Клаусом-Пітером Колем, з «Universum Box-Promotions» закінчилися й брати хотіли б співпрацювати з більш авторитетними в світовому боксі особистостями. Але німець всілякими правдами й неправдами намагається залишити Кличків у себе, адже вони — його найкращі бійці і, до речі, головне джерело прибутків. Ще й досі не завершено судовий процес, в якому Коль намагається досягти пролонгації контрактів братів, приводом для чого вважає травми українців. Крок же із забороною Володимиру битися найближчим часом має стати ще одним психологічним ударом у тихій війні німців з українськими велетнями. Українці-супертяжі, які перебувають цими днями на гостинах у Москві, не забарилися з відповіддю і провели в столиці Росії прес-конференцію. >>
Невдовзі після будапештського чемпіонату світу в закритих приміщеннях, на якому українка виборола золоту медаль, поширилася інформація, що допінг-тест Віти дав позитивний результат. Упродовж двох місяців спортивна Україна чекала на офіційне повідомлення з лабораторії МОК у Відні. >>
Воскрес столичний БК «Київ» у третьому матчі за золото національного чемпіонату з маріупольським «Азовмашем». Адже поступаючись супернику упродовж трьох чвертей зустрічі, кияни в останньому періоді буквально видрали перемогу в рівного суперника. Матч двох кращих українських команд виявився гідним звання фінального й тримав глядачів у напрузі до останніх секунд. >>
Чемпіон світу за версією ФІДЕ 2002 року українець Руслан Пономарьов на прес-конференції в Києві виступив з пропозицією організувати наприкінці поточного або на початку наступного року матч за звання «абсолютного чемпіона світу» за участю 6—8 кращих гравців. Руслан заявив, що «подібний турнір дозволить вийти з кризи у шаховому світі, що сталася не без «допомоги» ФІДЕ». >>
Знав би Сергій Корольов куди полетять російські ракети >>
Концентрована присутність Героїв у Раді на 5 хвилин >>
Закон про мобілізацію поганий і запізнілий >>
Мобілізація: чотири болючих питання >>
«Руський мір» інспірує в США неомаккартизм >>
Чому Ізраїлю на відміну від України вдається тримати увагу світу >>
Вибори обовʼязково будуть: чи можливо їх провести під час війни? >>
Український досвід Другої світової війни: потрібен сучасний музей >>
«Крокус» — коронація кривавого «карлика» >>
Корифеї слова і пісні >>
