Вуличні «графомани»

05.08.2010
Вуличні «графомани»

Вуличним творцям графіті закони не писані. (Івана ЛЮБИША–КІРДЕЯ.)

Столичним графітникам збираються виділити спеціальні стіни для творчості — про цю ініціативу заступника голови Київради Олександра Мазурчака повідомляють на офіційному сайті мерії. Таким чином столична влада планує вберегти пам’ятники та історичні будівлі від хаотичного розписування аерозольною фарбою. «Ділянки для цього мистецтва можуть бути відведені у кожному районі міста і в промислових зонах. Ми готові звернутися до районних адміністрацій з відповідною ініціативою. У Кам’янці–Подільському, де я був мером, на сесії міськради ми заборонили розмальовувати місто графіті. Ловили цих хлопчиків, викликали батьків і їхнім коштом повністю перефарбовували фасади будинків і паркани», — цитує Мазурчака прес–служба мерії.

Натомість самі графітники не вірять, що після того, як у Києві для їхньої творчості буде спеціально відведено стіни, місто стане охайнішим. Олексій Приймак займається графіті вже кілька років. Починав iз нелегального «бомбінгу», тепер відкрив свою студію і розписує стіни на замовлення. Він упевнений: молоде покоління вуличних художників перевиховати неможливо, тому з «тегами» («підписами» графітників на стінах будинків) боротися — справа даремна. «Цим займаються переважно підлітки, а не визнані райтери. У них спрацьовує і «спортивний інтерес» — розставити якнайбільше написів у місті, — і бажання отримати дозу адреналіну, — говорить Олексій. — Проте більшість серйозних графітників, які творять великі якісні роботи, будуть дуже раді ініціативі мерії і працюватимуть на «дозволених стінах». Але я повторюся — «тегів» від того на вулиці не поменшає».

Чи дасть добрі плоди заборона розмальовувати Київ — покаже час. А в Кам’янці–Подільському ініціатива Олександра Мазурчака позитивних результатів не дала. Принаймні так стверджує журналіст місцевої газети Дмитро Бельзецький: «Усі будинки розписані: і нові, і стіни фортець. Так було і до заборони, так є і тепер. Це просто шкідники, бо вони не картини малюють, а просто пишуть слова… І піймати їх неможливо. Так, на території «Технопарку» місце для графітників виділили, і там навіть фестивалі проводилися, але туди просто так потрапити важко, потрібно відвідувати гуртки...»

Схожа ситуація і в Тернополі. Незважаючи на те, що місцева влада офіційно дозволила графіті на вулиці Воїнів дивізії «Галичина», стіни будівель чистішими не стали. І це незважаючи на доволі значну площу для творчості — залізобетонна конструкція довжиною у кілька сотень метрів. «Переважно це так звані «теги» та інші символи. Особливо їх багато в центрі міста», — говорить тернополянка Анна Артим. За її словами, боротися з цим явищем влада припинила. Можливо, там уже просто змирилися.

Тим часом столична влада налаштована рішуче — навіть збирається штрафувати «нелегальних» творців графіті. Адже вони, мовляв, псують благоустрій міста. Крім того, штрафуватимуть і за незаконне розклеювання оголошень — і не лише виконавців, а й осіб, які таку рекламу замовили.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>