Як я «народною зіркою» не стала

Як я «народною зіркою» не стала

«А ти знаєш, що у вас завтра кастинг на «Народну зірку» проходить? Я вже в поїзді, завтра чекай, готуй пісню. Все, па, в мене гроші на рахунку закінчуються».

Так коротко, ясно й без будь–яких «привіт» чи «як справи» може озватися тільки моя двоюрідна сестра Уляна. І байдуже, що востаннє ми бачилися на Різдво — кому–кому, а Улі я завжди готова підставити сестринське плече.

Коли ми з Уляною приїздимо в село до її матері, тітки Марії, й заводимо «Зеленеє жито, зелене», на кутку перестають нестися кури. Тож коли на телебаченні почалася ера усіляких реаліті–шоу на кшталт «Фабрики зірок», тітчині сусіди, які йменують нас не інакше, ніж «народні артістки», все дивувалися, що ми досі не беремо там участі. «Ну які з нас зірки? Там дівчатка по 16 років, а нам уже ось–ось 30 стукне. Якому продюсеру це потрібно?» — відмахувалися ми з Уляною. Але минулого року на телеканалі «Україна» з’явилося шоу, до участі в якому запрошували не лише юних перспективних талантів, а й тих, кому «далеко за», — аби лише «співали душею». «Дівчата, там навіть старі баби брали участь — сам бачив! — розповідав шанувальник нашого таланту сусід Петро. — Записуйтеся туди, бо кому ж і бути народними зірками, як не вам!»

«Може, й справді?» — радилися ми з Улею. Поки розмірковували, кастинги вже пройшли і почався новий сезон шоу. Було це вже з півроку тому — я й забула про ту розмову. А тепер сестричка майже опівночі повідомляє, що завтра ми йдемо пробуватися в «народні зірки». Дай, думаю, хоч гляну, як те шоу виглядає.

Добре, що є інтернет. Після дзвінка Уляни всю ніч із п’ятниці на суботу я присвятила перегляду попередніх двох сезонів «Народної зірки». Гм, та це ж для нас раз плюнути! Учасники якісь безголосі й непереконливі, а журі он по 10 балів ставить... Правда, декого з голосистих із шоу швидко виперли, але самі винні — занадто витребенювалися, от глядачі за них і не проголосували. Та ми з Улею там усіх «умиємо»! >>

Вони говорять — ми не чуємо

Вони говорять — ми не чуємо

Тарасові Аврахову, призначення якого першою спрогнозувала «УМ», дісталося в управління аж занадто роздуте «військо»: тисяча чотириста чоловік — не лише журналісти, що виробляють контент чотирьох державних радіоканалів, і радійники–техніки, а й симфонічний оркестр ще з кількома творчими колективами. Втім, який би не був кількісний склад державної радіоімперії, у неї майже не залишилося головного — частот, і дроти до «брехунця» у містах і селах дедалі більше обрізають. Тому навіть за великого бажання почути в Україні національного радіомовника дуже проблематично. >>

Софія — Московська?

Софія — Московська?

Цілком можливо, що в одному з найвідоміших музеїв Україні — Софійському соборі — вже незабаром почнуться богослужіння. У ЗМІ активно обговорюють новину: на розгляді в Президента і Прем’єра зараз перебуває лист від Митрополита Володимира, який просить відновити щоденні служби в Софії Київській. Працівники музею «Софійський собор» упевнені: якщо відновляться служби у найстарішому соборі Києва, Україна втратить фрески і мозаїки, датовані ХІ століттям. Собор входить до складу Національного заповідника «Софія Київська», перебуває під охороною ЮНЕСКО і з 20–х років минулого століття щоденних служб тут не проводили — стародавній розпис дуже легко пошкодити.

Наскільки розмови про поновлення богослужінь відповідають дійсним намірам церковників і що в перспективі може статитися з фресками та мозаїками, з’ясовував кореспондент «УМ». >>

Патріарх на поселення

Учора в післяобідню пору в Одеському аеропорту приземлився літак глави Руської православної церкви Кирила, який з відвідин Одеси розпочав восьмиденний візит в Україну. Після зустрічі з духовенством та представниками влади кавалькада лімузинів у супроводі Державтоінспекції вирушила в напрямку Свято–Успенського кафедрального собору — місця першої зустрічі московського патріарха з місцевими парафіянами та прибулими паломниками. >>

Зустрічають по краватці...

Зустрічають по краватці...

Цього літа питання «дрес–коду» для держслужбовців стало актуальним як ніколи. Спека робить своє: державні чиновники, рятуючись від сонця, носять легкі прозорі сорочки з коротким рукавом, сандалі, жінки оголюють плечі, ноги, одягають відкриті босоніжки. Втім за таке «дрес–кодове» свавілля можна й поплатитись. Справжній скандал розгорівся днями в Івано–Франківській облдержадміністрації: «губернатор» Михайло Вишиванюк обурився, коли побачив у приміщенні облдержадміністрації молодика в шортах, майці й пляжних сандалях. У цей же день Вишиванюк закликав усіх чиновників дотримуватися ділового стилю і нагадав, що люди повинні приходити до державної установи не у пляжному одязі. Відтепер, за вказівкою голови ОДА, вхід в адмінбудинок можливий тільки для «правильно» одягнутих. «Я от можу вас запевнити, що вдягнена цілком відповідно, — переконувала «УМ» консультант прес–служби Івано–Франківської ОДА Світлана Осадчук. — Не ношу в жодному випадку коротких спідниць». >>

Жалоба за коровами

Надзвичайна подія, що трапилася спозаранку на громадському цілодобовому пасовищі, розташованому на лівому березі Черемошу, — майже в самому центрі села Устеріки Верховинського району, вочевидь, не має аналогів. Від тривалих дощів у цій гірській місцевості розпочалися зсуви ґрунтів, які загрожують передусім мешканцям обійсть, розташованих на пологих узвишшях. Перезволожена земля «не втримала» опору високовольтної лінії електропередачі, і обірвані дроти опинилися на землі. Коли власники худоби вранці прийшли на пасовище, де перебувало півсотні домашніх тварин, побачили гнітючу картину: десять корів уже не подавали ознак життя. >>

Дорога на цвинтар

Характер речей, які й далі ще знаходять на шляху будівництва дороги у парку Горького, однозначно вказує на поховання у цьому місці солдатів вермахту. Військове взуття, ґудзики, рештки армійського одягу, людські останки, а головне — їхня кількість, не залишають у пошуковців жодних сумнівів щодо страшної знахідки. «На сьогоднішній день незаперечним є той факт, що будівельна техніка відкопала рештки німців, убитих під час Другої світової війни, — каже координатор «Зеленого фронту», відомий харківський історик Ігор Рассоха. — І ці докази надзвичайно важливі». >>

Пробоїна під ватерлінією

Росія не відступає від свого бажання всерйоз укріпити свої позиції на українському промисловому ринку. Недавно об’єднана суднобудівна корпорація РФ заявила про бажання придбати два наші держпідприємства: «Заря–Машпроект» і Чорноморський суднобудівний завод. А вчора стало відомо, що ОСК розширила свої інтереси ще на два підприємства, які нині знаходяться в держвласності: «Паллада» і Суднобудівний завод імені 61 комунара, а також два приватні заводи — Херсонський суднобудівний завод і Миколаївський «Екватор». >>

Прощавай, «Довженко»!

Навпроти метро КПІ за високим зеленим парканом повним ходом іде робота. Колись там був відомий на весь Київ державний кінотеатр ім. Довженка. Кілька років тому його закрили на ремонт і обіцяли, що незабаром він засяє як новенький. Однак учора з–за паркану було видно, що два ескалатори руйнували фасад і внутрішню стіну кінотеатру. Один робітник поливав водою зі шланга уламки, щоб не було пилюки. «УМ» не вдалося довідатись, хто зносить кінотеатр, за чиїм розпорядженням і що на його місці буде: «не знаємо», «вчора вперше вийшов на зміну», «нас найняли з Асоціації зі зносу будівель», відповідають робітники. Немає також плакату, як заведено у подібних випадках, на якому було б написано інформацію про будівельну компанію та її плани щодо зруйнованої будівлі. >>

Право на хустку

Укотре «конфлікт» хіджабу й паспорта, що з січня тліє в Україні, обговорили близько 800 жінок днями в Сімферополі на конференції «Актуальні проблеми мусульманки в сучасному демократичному суспільстві». Про це повідомляє радіо Бі–Бі–Сі. Жінок тривожить, що ЗМІ чимраз нав’язливіше формують у громадськості образ мусульманок як «пригнічених» та «безправних» істот, а саму релігію змальовує як джерело ненависті й терору. Жінки наголошували, що ті, хто обстоює для сповідниць ісламу «право на вільне від хустки життя», не питають думки про це в самих жінок. Конференцію організувала мусульманська громада «Давет» без погодження з Духовним управлінням мусульман Криму. >>

Відступники в білих халатах

Майже півроку знадобилося правоохоронцям, аби виявити шахрайську схему, яку застосовували в інфекційному відділенні однієї зі столичних лікарень. Пацієнтам з підозрою на захворювання вірусним гепатитом, які потрапляли туди на консультацію, ставили неіснуючий діагноз і призначали дороге лікування. При цьому потрібні для лікування медичні препарати переважно списували, а потім продавали іншим «хворим» за готівку. Проте траплялося і так, що пацієнтів зі справжнім діагнозом змушували купувати ліки безпосередньо у відділенні або у чітко визначених, так би мовити, «своїх» аптеках. >>

А я на морі!

А я на морі!

Так уже склалося, що я люблю Крим. Ні–ні, не після того, як Віктор Янукович у період своїх 100 днів закликав усіх можновладців їхати на вітчизняний півострів і усі державні управлінці відрапортували Каті Осадчій, що летять відпочивати на берег український. Моя любов виникла несподівано більше 10 років тому, коли я вперше побачила кримську осінь. Відтоді я щороку намагаюся повертатися до свого Чорного моря і кожного разу обрати якусь нову «фішку». Цього року нею стали експерименти з приготуванням риби і морепродуктів у кухонному блоці з видом на Чорне море затишного приватного помешкання у тіні гори Ай–Петрі. >>

Крижана спокуса — холодна і солодка

Крижана спокуса — холодна і солодка

Коли ми у спеку смакуємо морозивом, не до розмірковувань про те, хто і коли першим почав виготовляти ці ласощі. Утім цікаво знати, що додумалися їсти солодкий лід китайці. Історія свідчить, що у спеку любив охолоджувати свій організм фруктовими соками зі снігом, наприклад, Олександр Македонський (це IV століття до нашої ери) та Нерон (І століття до нашої ери). Зайти і купити морозиво в Європі, у Парижі, можна було уже у 1660 році — в італійця Франческо Прокопіо. Щоправда, лише у літню пору. А ще через дев’яносто років у французькій столиці заможним людям можна було смакувати замороженим продуктом 365 днів у рік. Порівняно масовим виробництво морозива і в Європі, і в Америці стає уже наприкінці ХІХ століття, коли з’явилися досконалі холодильні машини. А сталося це зовсім скоро після того, як запрацювала у 1851 році у Балтиморі перша у світі фабрика морозива. >>

Чоловічий коктейль

Чоловічий коктейль

Майданчики ОМКФ розкидані по всьому місту, що певною мірою створює незручності, адже основні події відбуваються у двох центрах — кінотеатрі «Родіна» та на Одеській кіностудії, а це добрий шмат дороги з одного кінця міста в інший. Арт–директор фестивалю Денис Іванов пояснює це особливостями мегаполісу: «Фестиваль відбувається у великому місті, і ми мали задіяти максимальну кількість майданчиків, як це відбувається на Берлінале. Інша схема роботи — Каннський кінофестиваль, який концентрується в одному місці, Палаці фестивалів». На ранкових показах у фестивальному центрі — кінотеатрі «Родіна» — зал щодня заповнений на дві третини, хоча здебільшого це акредитовані на фестивалі гості, проте чимала частка — звичайні глядачі. Один зі способів привабити людей у кінотеатри — абонементні квитки, які дають доступ на перегляд усієї фестивальної програми, відвідини майстер–класів і фестивальних вечірок у клубі на березі моря, а також можливість оселитися в кемпінгу на території Одеської кіностудії. Ця поширена на фестивалях програма в Одесі іменується гордою назвою Літня кіношкола, що, зрештою, із професійним навчанням не має жодного зв’язку. На початок тижня в кіношколі зареєструвалося понад 300 сінефілів, сплативши по 500 грн. за абонемент. Підрахувати кількість глядачів, що відвідали Одеський кінофестиваль, можна буде після закінчення фестивалю. Але вже зараз організатори називають неймовірну цифру — 40 тисяч осіб (це з урахуванням відвідувачів відкритого показу «Броненосця «Потьомкіна» на Потьомкінських сходах). >>

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ

Кілька років тому в дружній нам Польщі, у Варшаві, було встановлено пам’ятник Тарасові Шевченку. Українська сторона висловила намір на знак поваги до польської культури і нового, вищого, рівня взаємин між нашими країнами встановити в Києві пам’ятник Юліушу Словацькому — великому польському поетові, відомому і шанованому в усьому світі. Вибір саме Словацького пояснюється ще й тим, що він народився в Україні (у Кременці Тернопільської області), ніколи не забував про це, у його творчості багато українських мотивів, є вірші й поеми, присвячені українським героям. >>

Зелений патріарх

Зелений патріарх

Юзефинський (Юзефінський) дуб–патріарх росте неподалік від кордону з Білоруссю на околиці села Глинне Рокитненського району Рівненщини на території урочища «Юзефинська дача», що є пам’яткою природи. Для місцевих мешканців прадавній дуб, обхопити руками який можна лише вп’ятьох–шістьох (виміри засвідчили, що його обхват становить 7,90 метра, висота до 20 метрів), — святиня. Щоб якомога довше жив, його час від часу, як кажуть у Глинному, — «ремонтують»... Та, швидше, лікують, немов стару людину. І гордяться ним, як пам’яткою свого древлянського родоводу. >>

За право — до Бога

Нещодавно у провадженні Донецьких правоохоронців з’явилася чергова, вже третя за останні кілька місяців, резонансна справа, пов’язана з убивством відомих у місті правозахисників. Цього разу жертвою кілера став адвокат Сергій Сігідін. Серед правоохоронців Сігідін — постать досить відома: раніше працював слідчим та суддею Донецького апеляційного суду, а останнім часом — приватним адвокатом та займався правозахисною діяльністю. >>

І в лемків своя церква буде

І в лемків своя церква буде

Тернопіль уже давно зажив слави міста, де є найбільше церков із розрахунку на душу населення. І це не рахуючи численних каплиць та капличок на території вишів, лікарень, різних установ і навіть військового комісаріату та управління СБУ (до речі, з вікон квартири авторки цих рядків видно куполи аж чотирьох храмів різних конфесій). Попри це тенденція щодо подальшого будівництва церковних споруд під девізом «Хорошого багато не буває» продовжується. Так, нещодавно одержало дозвіл від міськвиконкому на будівництво і своєї невеличкої церкви тернопільське товариство «Лемківщина». >>

Африка ні при чому

Торік «УМ» розповідала про загрозу африканської чуми свиней, що насувалася з боку Ростовської області, і про заходи, які вживалися луганською ветеринарною владою, аби зупинити хворобу на кордоні. Дякувати Богу, тоді небезпеки вдалося уникнути. Але сьогодні вона підступила ще на крок ближче. Спалахи цієї смертельної для свиней хвороби зафіксовані на Донщині всього за якихось чотири кілометри від нашої території. Чи відіб’є навалу Україна за теперішньої влади? Не виключено, цього разу їй це не вдасться. >>

Шахтні «паразити»

Шахтні «паразити»

Мерія Ровеньок б’є на сполох: за останні три місяці навколо міста виникли десятки копанок. Проблема не нова — правоохоронці регулярно звітують про закриття чергової нелегальної копальні. Але настільки рясно вони ще ніколи не вкривали землі шахтарського краю. При тому, що проблемою, здається, стурбовані всі. Аж до облради, яка заради цього навіть відволіклася від «професійної» боротьби з українською мовою. >>

Емі-версія

Емі-версія

Трагічна історія Дженіс Джоплін, життя якої обірвалося на злеті кар’єри, завжди цікавила кінематографістів. Відтворити на великому екрані непростий шлях техаської дівчинки до вершин слави голлівудські режисери намагалися не раз. Одна з таких екранізацій, драма 1979 року «Роза», зробила зіркою Бетт Мідлер, яка зіграла головну роль. Тепер нагоду ще більше прославитися має 35–річна Емі Адамс. Критики нещодавно хвалили її за гру в романтичній комедії «Джулія і Джулія», де партнеркою Адамс була сама Меріл Стріп. Ще раніше Емі двічі номінували на «Оскар» — за ролі другого плану у драмах «Червневий жук» і «Сумніви». Тепер режисер Фернанду Мейрелліш («Місто бога») запросив Емі на роль Джоплін у новій екранізації біографії співачки. >>

Боно, хау ду U2?!

Американський часопис «Форбс» оприлюднив свій черговий щорічний рейтинг музикантів із найбільшими прибутками. Цього року «турнірну таблицю» очолила ірландська рок–група U2 («Ю–ту»), яка з липня 2009–го заробила 130 млн. доларів. Головною статтею доходів Боно Вокса й компанії стало світове турне, що триває й зараз. >>

За соняшник замовили слово

За соняшник замовили слово

Під час першої ж зустрічі з аграріями не так давно призначеного голови Дніпропетровської облдержадміністрації Олександра Вілкула відразу найшла коса на камінь. З–поміж усіх проблем, на яких сільгоспвиробники акцентували увагу посадовця, чи не найбільше невдоволення викликала Постанова Кабінету Міністрів № 164 «Про затвердження нормативів оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно–сільськогосподарських регіонах». Присутні відверто назвали її прямим антиринковим втручанням у господарську діяльність, яке призведе до руйнування економіки сільгосппідприємств, додаткових затрат та породження бюрократії. >>

Бий копію, щоб оригінал боявся

Бий копію, щоб оригінал боявся

Сторона ПовБратів Кличків у боксерському світі завжди поважали за виваженість та вміння тримати себе в руках навіть тоді, коли майбутні суперники на спільних прес–конференціях відверто їх провокували. Єдиним винятком став Девід Хей: лише цьому язикатому британцеві вдалося змусити наших бійців до більш–менш агресивних відповідей, але не зреагувати на зухвалі витівки темношкірого хама було неможливо. Саме тому дещо незвичною виглядала прес–конференція Кличка–молодшого, що відбулася позавчора ввечері у Франкфурті–на–Майні. На 11 вересня тут запланований бій Кличка–молодшого з росіянином Олександром Повєткіним. Володимир уже вкотре захищатиме свої чемпіонські пояси за версіями IBF, WBO та IBO у надважкій вазі. >>

Пік позаду — вершина недосяжна

Перед стартом чемпіонату Європи в Дебрецені головний тренер збірної України з пентатлону Сергій Павлюк казав у коментарі «УМ», що нашим чоловікам до снаги потрапити в залікову шістку. Проте за підсумками турніру (нагадаємо, йдеться про виступи багатоборців у конкурі, фехтуванні, стрільбі, бігу й плаванні) ми не побачили українців на очікуваних позиціях ані в командному заліку, ані в індивідуальному. Хоча вчора ще мали шанс реабілітуватися в естафеті. >>

Зате восени ми його не впізнаємо?

Зате восени ми його не впізнаємо?

Напевне, кожному хотілося б піти у високооплачувану відпустку тривалістю 43 дні. Але простим смертним — зась. А Віктору Януковичу — можна. Як з’ясувалося позавчора, Президент перебуватиме у відпустці з 12 липня по 24 серпня. >>

Ще один Віктор Федорович?

Віктор Янукович вирішив завести собі двійника. Таке припущення висловив екс–міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, проаналізувавши витрати, заплановані МВС, та розширення штату охоронців Президента. Нагадаємо, правоохоронне відомство вирішило закупити автомобілів на 6 млн. грн. >>

«Наша Україна» візьме на щит Шухевича і Вакарчука?

До місцевих виборів, що відбудуться 31 жовтня, «Наша Україна» хоче підійти модернізованою, із новим обличчям. Позавчора відбулося чергове засідання президії львівської обласної організації «НУ». Як розповів «Україні молодій» народний депутат від «Нашої України» Андрій Парубій, уже тривають переговори з низкою громадських організацій патріотичного спрямування про залучення їхніх активістів до списків «НУ». >>

ґрати далі

Апеляційний суд Києва вчора залишив чинним рішення Печерського райсуду про запобіжний захід у вигляді арешту стосовно колишнього першого заступника голови правління НАК «Нафтогаз» Ігоря Діденка. Відхилено апеляцію адвокатів Діденка, які клопоталися про його вихід із Лук’янівського СІЗО. Діденка затримали 9 липня; нещодавно його перевели в камеру з двома молодиками, яких підозрюють у кримінальних злочинах. >>