Чорно–білий «жир»

Чорно–білий «жир»

Зазвичай, якщо в Україні проводять фотовиставки, то це або мейнстрім чи глянець, або некомерційні роботи одного автора чи однієї школи. Експозиція у Фонді сприяння розвитку мистецтв ніби конспектує останнє 20–річчя: з одного боку — його жорстку соціальну реальність, з іншого — богемний хаос.

Організатор виставки Ірина Рузіна розповіла «УМ», що такий підхід — не її забаганка. «Наприкінці осені Україну запросили взяти участь у фотофестивалі в Братиславі, присвяченому 20–річчю з дня падіння Берлінської стіни. Для себе задану тему зрозуміла як жорстко соціальну, на противагу якій має бути метафізична фотографія. Так я показала, коли у суспільстві проходили неприємні переміни, людський дух, що прагнув чогось іншого», — пояснила Ірина Рузіна.

Автори фотографій — не дуже відомі. Хоча у Братиславі поряд із роботами Віктора Суворова, Геннадія Мінченка, Миколи Троха, Юрія Ковальчука, Олександра Ранчукова, Олександра Каднікова були трендові — Віктора Марущенка та Іллі Чічкана. «У Фонді сприяння розвитку мистецтв їхні роботи не вмістилися. А великий плакат Чічкана не вписувався у вибудуваний музейний ряд», — розповідає Рузіна.

Щоденний жезл Володимира Єшкілєва

Щоденний жезл Володимира Єшкілєва

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

Нестаріючий формат постмодерної літератури завжди перед­бачав сюжетну залежність її героїв від різного роду «божественних» аномалій. Так, наприклад, Віктор Пєлєвін свого часу навіть теорію сотворіння світу віддавав на відкуп вампірам у романі «Empire V», не кажучи про «первісність» ринкової метафізики у збірці його оповідань «ДПП NN». Модель світобудови, яку презентує у своєму новому романі «Богиня і консультант» Володимир Єшкілєв, не менш приваблива. Будучи відомий як «сірий кардинал сучасної української літератури» цей івано–франківський екзегет мало в чому поступається своєму культовому російському колезі в практиці написання романів у жанрі «альтернативної історії». Чого варта, скажімо, його найновіша, апокрифічного кшталту теорія вселенського зла, згідно з якою Господь працював сім днів у поті чола свого над сотворінням світу, а всілякі почвари, зібравши цей самий Піт Творця, витворили з нього могутні Жезли Сили, які сьогодні розпалюють ворожнечу між народами.

Криза за! Хто проти?

Криза за! Хто проти?

Ювілейний, 60–й за ліком, Берлінський кінофестиваль завершив свою роботу. Під уже звичне буркотіння журналістів: слабка конкурсна програма, куди фільми включають за мало зрозумілими критеріями (один, утім, прозорий — наявність чітко артикульованого соціального чи геополітичного матеріалу), небагато світових кінозірок, а до всього ще й вкриті кригою, нечищені вулиці, навіть навколо Berlinale Palast... І все це правда: і програма могла бути сильнішою, і вулиці чистішими. Одначе ж було й таке, що не забувається, або принаймні викликає повагу.

Всі статті рубрики