Вибори в Україні — найцікавіші у світі

Він живе за тисячі кілометрів від України і зі «спортивною» цікавістю спостерігає зі США за нашою політичною метушнею. Американський електоральний географ Олександр Кіреєв уявлення не має, що таке «вишиванка» чи «клейноди», навіть не володіє українською. Однак це не завадило йому феноменально спрогнозувати результати президентських виборів в Україні 7 лютого: доробок Януковича, явку та кількість «противсіхів» Кіреєв угадав із точністю до десятих відсотка, та й із показником Тимошенко «промахнувся» зовсім мало.

Олександр витрачає купу часу на складання карт політичної активності та симпатій наших громадян, аналізує результати виборів мало не по кожній окремій дільниці й викладає картинки й тексти на сайті «Електоральна географія» та у власному блозі на сервісі Live Journal (нік kireev). Там і відбувався конкурс прогнозів, який залучив сотні учасників, а переможцем вийшов сам організатор.

Олександра цікавить не тільки Україна — весь «електоральний» світ. Досліджує ж він виборчі «великі перегони» хоч у Шрі–Ланці, хоч у Коста–Риці, хоч у Глухівському районі Сумської області «просто так». У 30–річного вашингтонського держслужбовця таке рідкісне хобі — електоральна географія. Про президентські вибори в Україні, і не тільки, «УМ» говорила з Олександром Кіреєвим через інтернет, по «Скайпу».

«Для мене Україна — справжній подарунок»

— Олександре, поясніть, будь ласка, навіщо ви це робите — прискіпливо досліджуєте, як хто голосує в різних країнах світу? Чи пов’язана ця аналітична праця з вашою основною роботою?

— Я займаюся електоральною географією років п’ятнадцять. І лише тому, що мені цікаво — це моє хобі. Я працюю державним службовцем, але моя робота не пов’язана з жодною іншою країною, крім США, і з Україною теж.

— Хобі приносить вам якийсь приробіток?

— Жодного! Іноді мені ще доводиться витрачати на це власні гроші, оплачувати доступ до різних сервісів, баз даних абощо.

— Ви присвятили дуже багато часу виборам в Україні. Чим вони вас зацікавили?

— Вибори в Україні, на мою думку, — найцікавіші в усьому світі цього року. Із будь–якої точки зору. По–перше, для мене як електорального географа Україна — справжній подарунок. Бо такий чіткий географічний поділ між Півднем—Сходом і Заходом у світі важко знайти. І будь–які вибори в Україні є надзвичайно захоплюючими.

По–друге, сама політика вашої країни дуже цікава. Хтось називає політичні події в Україні «цирком», але це явище, за яким цікаво спостерігати — як за виставою.

По–третє, українські вибори мають велике геополітичне значення, тому що тут відбувається протистояння між Сходом та Заходом, перетинаються інтереси Росії, Європи, США.

Цього року цікаво було спостерігати за вашими виборами ще й через те, що тут зберігалася інтрига. Це зараз уже зрозуміло, що Янукович переміг. А ще за кілька місяців, за кілька тижнів до виборів це не було очевидно. Могла й Тимошенко перемогти.

«Мене здивувала Тернопільщина»

— А які висновки може зробити неупереджений спостерігач — електоральний географ? Які є помітні зміни в порівнянні з минулими виборами?

— Є певні зміни локального масштабу. Але загальна основна карта лишилася старою: досі існує чіткий розподіл між південно–східними областями та Центром і Заходом — це очевидно. Хоча в порівнянні з виборами 2004 року простежується тенденція до зменшення поляризації. Щоб це проілюструвати, можна навести такі цифри: у 2004–му Ющенко в другому турі набрав більше 90% в усіх областях Західної України, а Янукович — більше 90% на Донбасі. Натомість Ющенко набрав «копійки» на Сході, а Янукович — на Галичині. Тепер цього немає. В усіх областях Галичини Тимошенко набрала 80% із «копійками», і Янукович на Донбасі теж має менше 90%. Дещо краще, ніж Ющенко, Тимошенко «виступила» в Криму, результат же Януковича на Півдні трохи знизився. Гадаю, такі тенденції підуть Україні на користь.

— А чи були для вас несподіванки під час президентських виборів в Україні?

— Основна картина була зрозумілою. Були певні локальні особливості — і в першому, і в другому турі. Наприклад, в обох турах мене здивувала Тернопільська область. У першому турі — тому що забагато голосів дала Януковичу. А в другому — тому що так мало (він набрав там менше, ніж у першому турі). І цьому є різні пояснення. Перша версія — можливі фальсифікації. Друга, можливо, полягає в протистоянні між Московським та Київським патріархатом, у ролі церкви. Або ж у проведенні «роз’яснювальної» роботи з електоратом, змінах у кількості та «якості» явки.

Ще мене здивувало (хоч і не дуже) все–таки посилення поляризації між регіонами в другому турі: Тимошенко різко додала на Заході, Янукович — на Сході.

— Чи враховуєте ви у своїх прогнозах можливі маніпуляції цифрами, фальсифікації?

— Так, у своїх детальних припущеннях я роблю з огляду на це певні поправки. Фальсифікації локального характеру могли бути — і з того, і з іншого боку. Але вони навряд чи ставлять під сумнів загальний підсумок виборів. Очевидно, що Янукович переміг із відривом 3–4%. Це показали і всі екзит–поли.

— А яке місто на цих виборах стало таким собі електоральним «дзеркалом» України — де голосували так, як і по всій країні?

— Цікаве питання... Напевно, найточніше відображає голосування по всій Україні Кременчук у Полтавській області. Там є певні відхилення, але саме співвідношення між Тимошенко та Януковичем дуже близьке. І це невипадково. Кременчук — індустріальне місто, розташоване на межі Південного Сходу та Центру.

— Якби ви голосували на виборах в Україні — цікаво, кого б підтримали?

—У першому турі, мабуть, Тігіпка. У другому голосував би «проти всіх».

«Проти всіх голосував переважно електорат Тігіпка»

— Давайте поговоримо про «перетікання» голосів кандидатів у другому турі. Хто й кому дістався?

— Тут досить легко сказати, бо є екзит–поли, які чітко показують ці «перетікання». До того ж географічно видно, хто що «взяв».

Цікаво, що голоси Тігіпка розподілилися майже порівну між кандидатами: південно–східні виборці Тігіпка голосували у переважній більшості за Януковича, а в центрі та західних областях голосували здебільшого за Тимошенко. Цей факт цікавий ще й тим, що кожен виборець знаходив у Тігіпкові щось «своє», хоча за нього голосували дуже різні люди. Одні більше тяжіли до «помаранчевого» електорату, інші — до «блакитного».

Ще мене здивував Литвин — тим, що достатньо великий відсоток його виборців голосував за Тимошенко. З іншого боку, його електоральне поле «змістилося» до Центрально–Західного регіону України.

Юлія Тимошенко, зрозуміло, перемогла в усіх регіонах, де переміг Віктор Ющенко. Плюс відвоювала в Януковича два найбільш «помаранчеві» райони Херсонської області і всього Південного Сходу — Нововоронцівський та Білозерський — і ще дещо в Центрі. Янукович же не зміг перемогти у жодному районі, де не здобув перемоги в першому турі.

Водночас більшість українців, які проголосували проти обох, — це здебільшого електорат Сергія Тігіпка. Не підтримало жодного кандидата десь 10% Тігіпкових виборців. Це видно з тих же екзит–полів та географії. Електорат Ющенка — переважно сільський, електорат Тігіпка — міський. І в другому турі «проти всіх» голосувало дуже багато мешканців міст, особливо великих, де Тігіпко набрав найбільше. У селах «проти всіх» голосувало мало людей.

«Електоральна Україна схожа на Болівію»

— Ви перемогли у конкурсі прогнозів щодо результатів другого туру, передбачивши результати виборів, явку з точністю до десятої. Як вам це вдається? Ви ж не «варитеся» у політичному житті України, живете у США. Які факти ви аналізуєте? На чому базується ваша достовірність і сам прогноз?

— Насправді вгадати результати виборів з точністю до десятих відсотка — це просто удача. Але бути серед найкращих «віщунів» багато разів — це вже знання. По–перше, треба знати, яким опитуванням, рейтингам і соціологічним дослідженням довіряти, а які — ігнорувати. Звертати увагу на те, ким, де й коли проведене опитування. По–друге, потрібно знати електоральну історію України, розклад сил і просто деякі закономірності, неодноразово підтверджені досвідом.

— Наприклад?

— Ну, скажімо, в другому турі явка, як правило, збільшується, а «проти всіх» голосує менше виборців, ніж показують попередні соцопитування.

— А якими ви джерелами користуєтеся? Можливо, вам щось з України власні канали повідомляють?

— Я користуюся лише доступними для усіх джерелами інформації. Іноді в блозі мені хтось повідомляє якусь інформацію, дають посилання. Але ці дані не є секретними (посміхається).

— Наші політики не пропонували вам співпрацю?

— Ні. Часом на мій блог заходить і щось коментує Михайло Бродський. Блогер Яценюка додав мене у друзі. Але, як відомо, Арсеній блог самотужки не веде.

— Вас навряд чи можна запідозрити в заангажованості. Ви стежите і аналізуєте вибори в багатьох країнах світу. Як виглядає політична ситуація в Україні збоку? З виборами в якій країні ви б порівняли наші?

— Україну важко з якоюсь іншою країною порівнювати — в цьому її унікальність. Хоча подібні чіткі географічні розбіжності, які мають історичне, етнічне, культурне підґрунтя, є в Болівії, наприклад. Там теж мешканці — на рівнині й у горах — голосують кожен за свого кандидата.

— А до яких виборів ви зараз готуєтеся? На що цікаве чекаєте?

— Мені б ще з вашими виборами до кінця розібратися...

А чекаю на проміжні вибори у США в цьо­му році. У ваших сусідів — у Польщі — теж будуть цікаві вибори. Ситуація там схожа на українську в тому плані, що прем’єр–міністр у Польщі за повноваженнями не слабший від президента. Але прем’єр Дональд Туск вирішив не брати участь у виборах, хоча й мав усі шанси на перемогу.

Ще я б виділив Молдову, де ніяк не можуть обрати Президента, — там уже будуть треті вибори.

Із таких виборів, де переможець не очевидний, цікавою буде також Бразилія.

«Електоральна географія — рідкісне хобі»

— Олександре, а наскільки таке хобі — електоральна географія — поширене у світі? Як багато є електоральних географів–професіоналів?

— Скажу так: я всіх їх знаю (сміється). Професіоналів справді дуже мало. Адже немає такої чітко відгалуженої науки. Ну, деякі професори цікавляться електоральною географією. Загалом, це досить рідкісне хобі.

— Скільки часу у вас воно забирає?

— Господи, як же це порахувати... Достатньо багато, чесно кажучи. Особливо коли вибори важливі, часу на них не вистачає. Але щодо України мені дуже пощастило: так вийшло, що в нас тут в Америці рекордні снігопади й багато держустанов не працює. І тому я вже четвертий день не ходжу на роботу. Тут стільки снігу, що в мене навіть двері будинку не відчиняються! Тому в мене з’явилося значно більше часу на Україну, ніж я міг би собі дозволити.

ДОСЬЄ «УМ»

Олександр Кіреєв

Народився 12 травня 1979 р. в м. Смоленськ, Росія.

До США емігрував майже 12 років тому.

У Росії Олександр навчався на вчителя географії (Смоленський державний педуніверситет, 1996—1998). В Америці Олександр «переключився» на політологію, закінчив Вишингтонський університет
(м. Сіетл, 2001—2005), згодом — його ж аспірантуру.

Живе в передмісті Вашингтона. Працює в урядовій структурі.

Хобі — електоральна географія (зокрема, веде сайт www.electoralgeography.com).

Не одружений.