Що з неба впало...

16.12.2009
Що з неба впало...

Знавець неба Олександр Ковальов. (Фото автора.)

Комусь жодного разу в житті не щастило побачити НЛО, а Олександру, провідному економісту одного з дніпропетровських банків, така нагода випадала аж тричі. Якось увечері, повертаючись додому, Олександр побачив над своїм будинком великий трикутник, що яскраво світився. Об’єкт швидко зник за горизонтом. Удруге Олександр спостерігав щось подібне, коли відпочивав на Чорному морі, а втретє — над Дніпром серед білого дня. Останній випадок, що стався в 1997 році, йому особливо запам’ятався. «Увечері я вийшов удома на балкон і побачив над ліхтарем яскраву кулю, — пригадує він. — Куля почала рухатися — спершу повільно, а потім різко шугонула в небо. При цьому відчув щось схоже на вібрацію, а ще — неймовірний страх, навіть заціпенів. Коли пізніше став активно вивчати літературу з НЛО, дізнався, що в очевидців часто буває подібна реакція». Відтоді чоловік і захопився уфологією.

Особливе місце у хобі Олександра займають метеорити. Ними захопився ще в студентські роки (навчався у гірничій академії в Дніпропетровську), коли побачив посланців неба, як їх називає, на виставці каменів. Певна річ, відразу забажав їх придбати. Але де у студента такі гроші? Першого свого метеорита Олександр купив набагато пізніше у знайомого. Важив він лише сім грамів. Нині в його колекції — 35 метеоритів розмірами від кількох грамів до кілограма. Нещодавно своєму рідному ВНЗ із нагоди його 110-річчя подарував їх відразу п’ять.

— Метеорити мають приблизно такий самий хімічний склад, як і земні породи, — пояснює зі знанням справи Олександр, недарма ж тривалий час читає лекції у планетарії. — Однак кількісне співвідношення елементів більше відповідає тим мінералам, які містяться у глибинах нашої планети, аніж у земній корі. Тобто легші елементи (кисень, кремній чи алюміній) поступаються важчим (зазвичай це — залізо або нікель), які знаходимо у метеоритах. Усі хімічні елементи, враховуючи й ті, що є на метеоритах, формуються у надрах небесного тіла від його народження і до загибелі. По закінченні життя цього тіла, приміром, певної зірки, вся створена і сформована речовина розлітається по космічному простору. Метеорити, які ми сьогодні спостерігаємо, і є тим «космічним сміттям», що залишилося.

— Існує думка, що й життя на землю занесли метеорити...

— Коли температура метеорита сягає 100 градусів за Цельсієм, на ньому відразу осідають бактерії. З іншого ж боку, доведено, що мікроби і бактерії можуть існувати всередині космічного тіла доти, доки воно не впало на Землю. Отож, принаймні теоретично, можна стверджувати: кілька мільйонів років тому метеорити «занесли» життя на Землю.

 

ДО РЕЧІ

І я хочу «посланця неба»

За словами Олександра Ковальова, вартість метеорита залежить від того, які речовини входять до його складу, де він упав, основна це його частина чи уламок. У середньому на світовому ринку той самий СіхотеАлінський метеорит коштує близько одного долара за грам («дешевизна» зумовлена загальною вагою його уламків, що сягає до 100 тонн). Але коли це так звані марсіанські чи місячні метеорит, то ціна може суттєво зрости. Адже вони потрапляють на землю внаслідок падіння на них великих космічних тіл. Отож є уламками зірки, яка в кінці свого життя вибухнула. Подолавши відстань до Землі, ці метеорити втрачають у вазі, бо згорають. До нас долітають лише крихти. У цьому випадку вартість грама метеорита може потягти і на десятки тисяч доларів.

До речі, «посланців неба» можна навіть самому знайти. Олександр каже, що на залізокам’яні метеорити (з невеликим запізненням) реагують металошукачі. А от залізні метеорити на металошукач відгукуються чітко. У місці відколювання вони блищать, як залізо чи нікель. На залізокам’яних можна побачити дрібні блискучі часточки сріблясто­білого (вкраплення нікелистого заліза) або золотого (залізо з сіркою) кольорів. Та найлегше знайти кам’яний метеорит — навколо місця його падіння утворюється кратер. До 45 відсотків їх знаходять у степу.

  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>