Діти «вулиці»
Авангард революції: як вони робили Майдан і що думають про нього зараз Володимир СЕМКІВ   

Активіст Павло Зуб’юк починає роздуми про Помаранчеву революцію з... Леніна. У Києві на станції метро «Театральна» досі стоїть бюст і висять гасла вождя. Українською та російською мовами написано: «Лише та революція чогось варта, якщо вона може себе захистити». «При всій моїй зневазі до Леніна, — каже Павло, — це дуже правильна цитата. Ми надто рано розслабилися. Після перших же «болячок» треба було організовуватись і протестувати».

Зуб’юк був активістом «Пори» — неформальної організації, яку вважають одним з авангардів Помаранчевої революції. Цікаво, що активісти перекладають відповідальність за нинішнє розчарування не тільки на політиків, а й на громадський сектор.

Моя утопія Володимир СЕМКІВ   

П’ять років тому в колі «помаранчевих» активістів існувало таке поняття — «ідеали Майдану». Важко достеменно сказати, що саме ховалося за цим висловом. Та є одна річ, яку я відношу до ідеалів Майдану і якої мені найбільше не вистачає з тих революційних днів. Це людська солідарність, взаємна підтримка, доброта і ввічливість.

Ярослав Грицак: Цього не можна соромитися!
Відомий історик — про підсумки Майдану, зміни, що відбулися в українцях та політиках, і ризики, які несе втрата довіри Володимир СЕМКІВ   

Професор Львівського національного університету ім. Франка Ярослав Грицак — відомий історик і в Україні, і за кордоном. Він кілька років викладав у Колумбійському університеті та Гарварді. На замовлення британського видавництва 49–річний фахівець готує книгу про історію України. А ми розмовляємо з паном Ярославом про Помаранчеву революцію.

Грицак вважає Майдан великою подією — поштовхом, який дав Україні можливість стати кращою. На жаль, п’ять останніх років не принесли того, що чекали у 2004–му. Ярослав Грицак стверджує: в політиках можна і треба розчаровуватись, а найважливіше — не розчаруватись в Україні.

Мода, яку принесла революція
Вибори–2004 започаткували в українській політиці нові усталені смаки Володимир СЕМКІВ   

Будь–яка вартісна подія залишає по собі слід не тільки в історії, а і впливає на майбутнє. Це і є критерій для визначення, чи була подія значимою. Помаранчева революція, поза сумнівом, підпадає під таку класифікацію. Вибори п’ятирічної давнини започаткували певну моду як у речах і смаках, так і в політичних технологіях.

Судний день
21 листопада 2004 року: як це було п’ять років тому Володимир СЕМКІВ   

День виборів почався зі страшної новини — на виборчій дільниці в селі Молодецьке Черкаської області вбито капітана міліції Петра Потєхіна. Йому завдали черепно–мозкової травми. Зловмисники забрали зброю, бюлетені не чіпали.

Повінчані революцією
Волиняни Юрій та Христина Жуки стали єдиною щасливою сімейною парою, яка побралася на Майдані Ніна РОМАНЮК   

У це не хочеться вірити, однак... З–поміж більш як чотирьох десятків подружніх пар, яких поєднав Майдан у буремні дні Помаранчевої революції, лише ця, тридцять сьома, витримала випробування часом. П’ятирічний ювілей свого весілля Юрій Жук та Христина Єсейкіна святкуватимуть 12 січня — це день, коли священик Києво–Печерської лаври отець Валерій вінчав їх на Хрещатику. Після цього молодята більше року не узаконювали свій шлюб у РАЦСі, бо вважали, що повінчані Богом і цього є достатньо. І лише другого лютого 2006–го зареєстрували шлюб, а 16 березня народився їхній синочок Юрко, найбільший і найцінніший революційний здобуток молодої сім’ї, яку поєднав Майдан.