Обережно: у шахтах «кроти»!

Широка громадськість знає про вугільну галузь небагато: там небезпечно, шахтарям затримують заробітну плату, роботу копалень треба негайно реформувати. Виявляється, ми не знаємо головного: «батьки» вугледобувників крадуть сотнями мільйонів гривень! Роботу гірників організовують так звані «куратори» від уряду, котрі «відмивають» гроші та вказують директорам копалень, на які рахунки вони мусять перечисляти певні суми грошей. Тож саме звідси починаються найбільші проблеми людей, котрі добувають для країни дешеве паливо, щоденно ризикуючи своїми життями.

Перевиробництво — це «відкати» і перерозподіл власності

До нашої редакції потрапила аналітична записка начальника управління бухгалтерського обліку, звітності та бюджетного фінансування Мінвуглепрому Лесі Лесик, у якій чиновниця просить вищих посадових осіб держави вжити негайних заходів — інакше вугледобувну галузь просто–таки розкрадуть! «У 2008 році зі складів шахт списано 191 тис. тонн рядового вугілля (3000 вагонів), — стверджується у документі. — Збитки держави становлять 102 млн. гривень. Також списано дебіторську заборгованість за 69 тис. тонн відвантаженого вугілля, збитки від чого становлять 23 млн. гривень. Узагалі ж списано дебіторської заборгованості на 79 млн. гривень».

Методів украсти, або, висловлюючись бюрократичною мовою, «списати», є багато. Найпростіший — це приписки. Також керівництво шахт не враховує у цифру обліку некондиційне вугілля, яке потім продає «на чорно».

Але це ще дуже простий шлях обману. Інші дивують своїм цинізмом та почуттям вседозволеності. Як відомо, через економічну кризу, коли більшість вітчизняних підприємств зупинено, потреба у вугіллі значно впала. Через це на складах копалень станом на 1 січня 2009 року було 1425 тис. тонн рядового вугілля (за десять місяців ця цифра значно зросла, але офіційної статистики ми не маємо). Залишки у порівнянні з докризовим роком зросли на 1005 тис. тонн. Водночас зросли і залишки готової продукції на складах збагачувальних фабрик — на 330 тисяч тонн і на суму 146 млн. гривень. Така ситуація здатна поставити галузь на межу краху, а уряд, як вони стверджують, день і ніч думає, як би продати «зайве» вугілля та допомогти шахтарям.

Натомість шахти вугілля... купують! Так, вугледобувні підприємства закупили у комерційних структур, у тому числі в Росії (!!!), та реалізували через державне підприємство «Вугілля України» товару на суму 919,4 млн. гривень. Враховуючи вартість (520 гривень за тонну), неважко підрахувати, що ми тепер маємо 1,5 млн. тонн «зайвого» вугілля.

Водночас через державне підприємство «Сніжневуглезбут» закупили вугілля невідомого походження на суму 138 млн. гривень. Причому держава через свою структуру «Вугілля України» стовідсотково за нього розрахувалася.

Окрім зиску, який махінатори отримують шляхом «відкатів», метод дає змогу виконати ще одну кримінальну схему. Скажімо, нині особливо зростає кількість надмірних запасів у Луганській області, коли не платять за збагачення і не відвантажують товарну продукцію. Як наслідок — зростає кредиторська заборгованість. Через яку можна, дотримуючись духу і букви закону, ... забрати підприємство.

Чуже купуємо, своє — на склад!

Пані Лесик стверджує: через окремі державні вугледобувні підприємства, у тому числі «Вугілля України», працюють явні корупційні схеми. Благо, керівники цих державних підрозділів є ставлениками народного депутата від БЮТ Наталії Королевської, котру і вважають «кураторкою» (за іншим, сленговим, словом — «наглядачем») вугільної галузі.

Так, у період кризи, коли гостро постала проблема нестачі коштів на зарплату шахтарям, державне підприємство «Свердловантрацит» закупило чуже вугілля та за максимальною ціною, що існувала тоді в галузі, продало його тому ж таки «Вугіллю України». Власне ж вугілля — не багато не мало: 59 тисяч тонн рядового вугілля та 144 тис. тонн готової продукції — відклали на склад. Прямі збитки для держави — 23 мільйони гривень. Непрямі — поява півмільйона тонн палива на перегрітому внутрішньому ринку.

Але на цьому винахідлива куратор і її помічники не зупинилися — і придумали ще одну геніальну схему. Так, «Свердловантрацит», маючи у своєму складі три фабрики, що повністю переробляють власне вугілля, вирішили укласти договір на вторинну переробку продукції через ТОВ ГЗФ «Лутугінська». І переробити там нібито 200 тис. тонн продукції, заплативши за роботу 2,2 млн. гривень. Утім слово «робота» варто було б писати у лапках, оскільки такої фабрики... не існує у природі. А засновниками підприємства «Лутугінське» є особи, тісно пов’язані з куратором галузі.

Не обійшлося і без схеми, яка добре відома кожному шахтареві: фірма купує шлами в дер­жавному підприємстві «Ровенькиантрацит» за ціною 54 гривні за тонну і домішує у них якісне вугілля (без документів) із «Свердловантрациту». Отриману суміш також продають «Вугіллю України». Збитки для держави тільки внаслідок цих «пустощів» становлять 30 млн. гривень.

Працівники Мінвуглепрому, аналізуючи видобуток дер­жавних шахт, виявили, що в ДП «Ровенькиантрацит» щоденно «продають на–гора» від тисячі до півтора необлікованого вугілля. Ясна річ, зайве говорити, що директор структури — близька людина до пані Королевської. Тим часом держава за рік зазнала збитків 200 мільйонів гривень.

Шахти — не тільки кілометри підземелля!

Але шахтарські остапи бендери працюють не тільки з твердим паливом підземного видобутку. Корупційні схеми з майном — улюблене заняття. Під шаленим тиском Наталії Королевської міністр вугільної промисловості таки погодив договори про спільну діяльність між трьома державними підприємствами: «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит», «Луганськвугілля» та приватними фірмами, що входять у бізнес–інтереси народного депутата від БЮТ. Ці домовленості зареєстрували у податкових адміністраціях, але тільки з ініціативи головного бухгалтера Мінвуглепрому вони не запрацювали, і майно дивом не передали у спільну власність. Та не вдалося вкрасти цілу держструктуру, спробуємо частинами. Мабуть, саме так вирішили люди куратора галузі, і вивели зі складу державного «Луганськвугілля» центральну збагачувальну фабрику «Слов’яносербська». Без жодних погоджень її передали в оренду.

Нині триває запекла битва за фабрику «Новопавлівська», яка має унікальну лабораторію із визначення якості вугілля, але займається обслуговуванням так званих «копанок», що знаходяться в окрузі міста Красний Луч. За прямим призначенням підприємство не працює.

Сміття на вагу золота

Шалено здивував ревізорів і аналіз роботи ДП «Вугілля України». За минулий рік підприємство, яке, за задумом, мало працювати лише на своє утримання, ... отримало прибуток 231 млн. гривень. Іншими словами, обікрало вугільні підприєства на круглу суму. Причому для виплати зарплати шахтарям наприкінці року довелося забирати бюджетні кошти з технічного переоснащення та реструктуризації. Тож унаслідок таких дій держава знову отримала понад дві сотні мільйонів гривень збитків.

Цінову політику «Вугілля України», за цим же самим задумом ініціаторів його створення, має узгоджувати Мінвуглепром — відповідно до отримуваної держпідтримки. Насправді ж узгоджують представники «куратора». Тож, скажімо, «Свердловантрацит», яке завжди було донором галузі, тепер вимагає за свій товар найвищу ціну. І отримує її! Для експертів така позиція не зрозуміла: адже через цю держструктуру фактично реалізовують «сміття», продуковане на крихітних фірмочках «куратора» галузі. Натомість на кожній тонні «сміття» наварюють по 500 гривень. Встановити такі факти могла б потужна лабораторія, скажімо «Новопавлівська», але її, як ми вже знаємо, нині де–факто усунуто від роботи.

Але існує ще спеціальне підприємство «Укрвугле­якість», що має діяти не тільки в копальнях, а й на майданчиках споживачів. Досвід роботи, фахівці, лабораторії — усе це структура має. Але є одна–єдина «хиба»: не хоче воно грати під дудку керівництва «Вугілля України»! Щоб терміново замінити його, близькі до «куратора» люди підписали контракт із маловідомою луганською фірмою, якій навіть зробили «скромну» передоплату за послуги — 225 тисяч гривень.

«Правильний» «відкат» своїх не поранить!

Частину отриманих за свою продукцію коштів треба повернути! Це залізне правило корупційного бізнесу процвітає у вугільній сфері. Керівництво ДП «Вугілля України» навіть встановило таксу: 20%! Неслухняних, котрі забувають про важливість «відкату», нещадно карають: не оплачуючи шахтарям зароблені потом і кров’ю гроші. Станом на 1 червня 2009 року заборгованість за відвантажену продукцію перед «Донецькою вугільною енергетичною компанією» становила 16 млн. гривень, «Селидіввугілля» — 14,2 млн. гривень, «Добропіллявугілля» — 37 млн. гривень, «Львіввугілля» — аж 43,8 млн. гривень. Натомість зроблено попередню оплату (!!!) у сумі 44 млн. гривень «Ровенькиантрацит» та «Свердловантрацит».

За старі борги «відкати» сягають 70%. Тому шахтарі, не отримавши кошти за свою продукцію вчасно, розуміють: мине ще кілька місяців — і від заробленого залишиться третина. Найважче пояснити це гірникам, котрі ризикують життям, але чомусь не отримують грошей.

Чудеса управлінської майстерності

У всі часи контроль за використанням державних коштів, підготовку та проведення процедур закупівлі здійснювало міністерське управління матеріальних ресурсів та державних закупівель. Але новий «куратор» мете по–новому. Не маючи впливу на цю структуру, пані Королевська... добилася його ліквідації. І утворення нової структури, тепер уже підвладної її інтересам: управління майнових відносин. Старання не випадкові, адже сума «інтересів», на яку проводять закупівлі за державні кошти, становить аж 5 млрд. гривень!

Працівники Мінвуглепрому у приватних розмовах скаржаться: на всі посади у міністерстві Наталія Королевська розставляє своїх довірених осіб, які не мають поняття, що таке вугільна галузь, натомість досконало знають корупційні схеми «відмивання» та привласнення коштів. Так жертвами кадрових воєн стали заступники міністра Чобанян і Ященко, що не могли зійтися з «куратором». Нині намагаються «вижити» головного бухгалтера, котра віддала вугільній галузі 33 роки, а 15 із них працює у міністерстві. Звільняють також генерального директора ДП «Укрвуглеторфреструктуризація», який пройшов усі щаблі шахтарської кар’єри, а в 1996 році створив це підприємство.

І, звісно ж, робиться це не просто так. Скажімо, при формуванні виробничої програми навмисне не передбачають коштів на оплату електроенергії, чим планують нанести збиток енергопостачальним компаніям на суму 140 млн. гривень. І паралельно з цим закладають підвищені асигнування на забезпечення працівників побутовим паливом на 90 млн. гривень! На постачання побутового палива укладають договір з ТОВ «Металтрейдинг» — із порушенням усіх норм тендерних закупівель. Ціна вугілля за цим контрактом вища від діючої на ринку на 40%! Окрім цього, у документі зафіксовано послуги на перевезення за фіксованою ціною — 218 гривень. Таким чином, збитки держави сягають 111 млн. гривень.

Ще одну безтендерну процедуру уклали з фірмою «ТНК–транс» на суму 4 млн. гривень — на постачання паливно–мастильних матеріалів. При цьому потреба у цих товарах становить лише 500 тисяч гривень!

Корупція, що призводить до смерті

Два місяці тому пані Лесик подала свою аналітичну довідку Прем’єр–міністрові України Юлії Тимошенко. Але жодних дій від Юлії Володимирівни шахтарі так і не дочекалися, а вибудувана піраміда розкрадання державних коштів та майна процвітає і далі. Натомість Прем’єрка заявляє: її уряд забезпечив недоторканність державних фінансів! У такій ситуації важко збагнути, як діє система цього «захисту». Тим паче очевидним є те, що без «кришування» цих кримінальних схем найвищими чиновниками Кабміну вони були б неможливими.

Після запровадження напівкримінальної схеми «кураторства» галузь стала фактично не підвладною профільному міністерству, державі завдано збитків на понад 1,5 млрд. гривень. А за ними криються десятки життів шахтарів... Кошти, які вивели з виробничої діяльності, нині заміщають бюджетними грішми зі Стабілізаційного фонду. А це значить, що постраждалими внаслідок такої політики будуть не лише гірники, а й уся Україна.

У Мінвуглепромі розповідають: найважливіші рішення ухвалюють зовсім не в його кабінетах. За найвідповідальнішими підписами стоять люди, які ні за що не відповідають. Щовечора вони приїжджають до міністерства і видають наряди на наступний день: кого звільнити, куди скерувати кошти від реалізації, як поділити бюджетні гроші. А також — проти кого з неслухняних організувати провокацію чи, як це іноді буває, пригрозити розправою над дітьми, внуками.

Самим же шахтарям залишається сподіватися тільки на Бога: жодної копійки на технічне переоснащення галузі та охорону праці не виділяють. Як наслідок — маємо страшні аварії із загибеллю людей. Хто поверне сім’ям чоловіків, а дітям — батьків?

А ТИМ ЧАСОМ...

Усе правильно, але ми безсилі!

Факти, викладені у доповідній записці головного бухгалтера Мінвуглепрому Лесі Лесик про фактичне руйнування вугледобувної галузі та діяльність її «куратора» галузі Наталії Королевської, опубліковані у мережі інтернет, перевіряли Генеральна прокуратура, ГоловКРУ, Служба безпеки України. За їхнім висновком, усе написане там підтвердилося! Але подальшого розвитку ця справа чомусь не набула. Складається враження, що справу спеціально гальмують зацікавлені особи на вищих щаблях влади. Тож днями пані Лесик звернулася з листом до Президента України Віктора Ющенка, де ще раз оприлюднила схему корупції.