У Лос–Анджелесі урочисто роздали телевізійний аналог «Оскара» — найпрестижнішу для працівників ТБ премію «Еммі». З огляду на те, що трансляція минулорічної, 60–ї, церемонії зібрала біля екранів просто катастрофічно малу як для заходу такого масштабу кількість глядачів (12,3 млн.), цього разу організатори не поскупилися на рекламу. Але, на думку критиків, проблема в тому, що нагороди в головних номінаціях дісталися далеко не найпопулярнішим серіалам. Скажімо, в доробку пригодницького екшену «Загублені» — тільки «Еммі» за найкращого актора другого плану в драматичному серіалі (приз отримав Майкл Емерсон), а «Доктор Хаус» узагалі впіймав облизня.

Коли на теренах колишнього СРСР вперше показали серіал «Рабиня Ізаура», він здався радянським телеглядачам не лише надзвичайно цікавим, а й дуже довгим. Ще б пак — «цілих» 15 годинних серій! А це ж був значно скорочений варіант оригінальної бразильської версії, яка налічувала сто епізодів тривалістю півгодини кожен. Потім до нескінченних «мильних опер» звикли і на пострадянському просторі: на наші екрани прийшли «Санта–Барбара», «Династія», «Район Мелроуз», «Закон і порядок», який вважається одним із найтриваліших серіалів у світі, оскільки виходить із 1990 року... Але, виявляється, до справжнього рекордсмена всьому цьому «милу» ой як далеко. Минулої п’ятниці американські телеглядачі переглянули останню серію найдовшого і найстарішого в історії серіалу: «Дороговказне світло» (Guiding Light).

Ти — просто викапаний Пушкін! Так пристрелити хочеться...