Два «Коміксенки»

12.08.2009
Два «Коміксенки»

Мало хто ставиться до коміксів серйозно, але це окремий, нехай і переважно розважальний, жанр образотворчого мистецтва. На жаль, в Україні він не надто розвинутий. Натомість у світі — це величезна індустрія, в якій задіяні тисячі художників і «текстовиків», мільярди доларів. Пересічний комікс коштує недорого — два–три долари, а раніше — й того менше, і саме через це комікси стали доступними для різних вікових та соціальних груп.

Дуже багатьох популярних кіногероїв не було б, якби спершу не з’явилися відповідні комікси. Зокрема, образи славнозвісних Індіани Джонса та Спайдермена (Людини–павука) створили художники українського походження — відповідно, Джим Стеранко та Стів Дітко. Варто познайомитися з ними ближче.

 

Стеранко: динаміка з нагайкою

Індіана Джонс як герой коміксу народився в середині 1970–х. Щоправда, це було разове видання, популярності той образ не набув. Але режисер Джордж Лукас зацікавився ковбоєм–археологом і художником, який його створив — Джимом Стеранком. Лукас знайшов ілюстратора і попросив його деталізувати образ. У результаті з’явилася нагайка, знаменитий капелюх, шкіряна куртка, рід занять — університетський професор археології в окулярах, який не гребує брудною роботою, пошуком історичних артефактів та пригод. Водночас Лукасові не сподобалися цигарка в зубах Індіани Джонса і цинічність у його діях — руйнування пам’яток архітектури та історії й копирсання в могилах. Цигарку, зрештою, прибрали, а цинізм — залишили, він став своєрідною приправою до вдачі головного героя.

«Батько» Індіани — американець українського походження Джим Стеранко — народився в Редінгу, штат Пенсильванія, 5 листопада 1938 року. Його батько був бляхарем, працював переважно з тонким металом, виконував оздоблювальні роботи; разом із п’ятьма братами утворив музичний гурт і грав для місцевих шахтарів джаз.

Джим почав малювати у десятилітньому віці. Використовував усе, що трапиться під руку — фанеру, конверти тощо. Батько «сватав» Джима на архітектуру, але той захоплювався фокусами, навіть деякий час виступав як ілюзіоніст у клубах. Згодом настав музичний період життя: у 1950–х роках юний Стеранко «ковбасив» рок–н–рол на одній сцені навіть із Білом Хейлі та його «Кометами» (відомий хіт Rock Around The Clock), коли ті потребували додаткового чи запасного гітариста. Група, в якій грав Стеранко, називалася The Lancers.

Також Джим писав вірші, складав памфлети. Але згодом таки переключився на малювання. Втім він малював постійно, брав участь у різноманітних виставках, але це було, радше, хобі.

У 1965 році Стеранко влаштувався на роботу в «Марвел комікс». Йому подобалося малювати все — він створював сюрреалістичні полотна, які виставлялися в паризькому Луврі та Сіднейській опері, вигадував персонажів для коміксів, був задіяний у мультиплікації, робив обкладинки для книжок, рекламні плакати, доклався навіть до індустрії моди — словом, намагався спробувати себе в різних напрямах і нічого не цурався.

Але малювати комікси йому подобалося найбільше. «Комікси не дають мені випасти з реального життя. Високе мистецтво віддалене від людей, воно має свою специфіку, а в коміксах аудиторію приваблюють швидкі емоційні зміни. У цьому плані комікси можуть лише конкурувати з кіно. Я сам з дитинства захоплювався коміксами і не можу передати ті відчуття, які охоплювали мене, коли до рук потрапляла якась нова закручена історія. Це — неперевершено», — сказав якось Стеранко.

Кілька десятків персонажів Стеранка — детективи, агенти служб безпеки, шпигуни, гладіатори тощо. Всі вони на своїх ділянках борються зі злом та несправедливістю. Тут і гротеск, і гіпербола у формах зображення, і гумор, і сатира. Відомий американський письменник і митець Ларрі Хама сказав про Стеранка, що той у свої роботи «переніс поп–арт Енді Ворхола на сторінки коміксів, об’єднав переносний динамізм художника Джека Кірбі з сучасними графічними дизайнерськими поняттями».

Так виник і Індіана Джонс. Ковбой–науковець зразка середини ХХ століття був задуманий як типовий «Мальборо–мен», що «переріс» своє ранчо, здобув добру освіту і вписався у сучасний світ. Він може розраховувати лише на свої знання, спритність та винахідливість. Джонс однаково впевнено почувається в південноамериканських джунглях, і в єгипетських пірамідах, у Гімалаях, Індії, Туреччині, може зруйнувати гітлерівську залогу в старовинному замку, здолати радянський диверсійний загін, натовкти пику різного роду авантюристам та негідникам чи у Венеції, чи у Шанхаї. Це був образ масштабний, не висвітлений доти в кінематографі.

Але Стеранко не залишиться в історії як «художник однієї картини». Він створив сотні коміксів, ілюстрації до творів чи по–сучасному «переспіваних» сюжетів Шекспіра, Конан–Дойля і Ловкрафта, розробляв персонажів для фільму Копполи «Дракула Брема Стокера», був представлений на 160 виставках, отримав десятки нагород...

 

ІНДІАНА ДЖОНС: ДАЛІ БУДЕ

З’явилася інформація, що в 2011 році на екрани вийде п’ятий і вже точно останній фільм про науковця–авантюриста Індіану Джонса із постарілим Гаррісоном Фордом у головній ролі. Роботу над стрічкою планується почати наступного року. Попередній фільм «Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа», який надійшов у кінотеатри торік, але зібрав у прокаті понад 700 млн. доларів. Значний комерційний успіх і спричинив намір тандему Лукас–Спілберг відзняти ще один пригодницький блокбастер.

 

Дітко: життя на два світи

Стів Дітко не дає інтерв’ю, його хатній телефон завжди майже відключений. За свої понад 60 років у статусі художника–ілюстратора Дітко лише разів зо п’ять розмовляв із журналістами, стільки ж — з’являвся на публіці, стільки ж — вмикав телевізор. А саме Стіва свого часу визнали найкращим ілюстратором коміксів. Він — автор легендарного Спайдермена (Людини–павука), про якого відзняли чотири кінофільми. У титрах до кінострічок Дітко фігурує як один з авторів сценарію.

Дітко з’явився на світ у тому ж штаті Пенсильванія, що й Стеранко, і також у родині українських іммігрантів (2 листопада 1927 року в м. Джонстаун). Із дитинства захопився малюванням, вирізав із газет карикатури, збирав комікси. Багато років хворів на сухоти, але розвиток хвороби вдалося загальмувати. Військову службу Стів відбував у Західній Німеччині, звідки надсилав батькам не звичайні листи–розповіді про солдатське життя, а... міні–комікси про свій побут і побачене у зруйнованій країні.

Професійну кар’єру художника Дітко почав у нью–йоркській школі карикатуристів та ілюстраторів. У 1953–му Стів працевлаштувався у видавничий дім «Чарльстон комікс». У ті часи він малював страшних вампірів та іншу нечисть. Як художник без вагомого досвіду Дітко мусив коритися волі працедавців та їхньому баченню тогочасної кон’юнктури.

Малював він доволі оригінально: фахівці легко можуть відрізнити манеру раннього Дітка від робіт його колег.

Наприкінці 1950–х Стів почав співпрацювати з іншим видавництвом — «Атлас комікс», яке згодом змінило назву і стало вже знайомим нам брендом «Марвел комікс», найвідомішим у світі коміксів.

Саме в «Марвелі» у 1962 році вийшли перші частини «Людини–павука». І хоча створений Дітком Пітер Паркер, який одягнув маску Спайдермена, аби боротися зі злом, виглядав негарно (за легендою, він мав великий шрам над оком, а тому жінки його ігнорували), реальні читачі відразу полюбили нового персонажа. Очільники комікс–індустрії завдяки Дітку з подивом з’ясували: не обов’язково бути красунчиком, щоб стати популярним героєм коміксів.

Як відзначив у той час хтось із журналістів, сам Стів Дітко був людиною без обличчя, «людиною в масці». Вів замкнутий спосіб життя, воліючи залишатись у тіні своїх героїв. «Навіщо я вам? Мої роботи розкажуть про мене набагато більше і краще, ніж я», — так він пояснював свою непублічність.

«Золотий вік» Дітка як ілюстратора припадає на першу половину 1960–х. Щорічно він видавав на–гора понад 450 сторінок малюнків, а у 1963 році встановив своєрідний рекорд — 701! Це — десятки героїв, десятки дивовижних сюжетів, десятки тисяч оригінальних малюнків.

Що було характерним для коміксів, над якими працював Дітко? Як художник він мав право впливати на сюжетну лінію, вносити правки. «Коміксомани» стверджують, що всі оповідання, до яких долучався Стів, завжди мали особливу атмосферу й завершувалися непередбачувано, тож читачі завжди з нетерпінням очікували продовження. Коли Дітко припинив працювати над «Спайдерменом», фани одразу це відчули.

Після «Марвела» Стів Дітко працював на іншого гіганта — компанію «Ді–Сі комікс». Загалом Дітко є автором (чи співавтором) 32 персонажів; його нагороджено багатьма профільними нагородами.

У 1998–му Дітко припинив співпрацю з видавництвами, але й зараз, 90–річний, продовжує малювати. Живе усамітнено в Нью–Йорку. В березні цього року «Марвел» перевидав ранні роботи загадкового українця про Людину–павука. А перед тим на Бі–Бі–Сі вийшла документальна стрічка «В пошуках Стіва Дітка». Журналісти змогли «розкрутити» художника лише на телефонне інтерв’ю...

Багато хто бачить в одному з героїв Дітка — Докторі Стрейнджі (англ. strange — дивний, непізнаний) — самого ілюстратора коміксів. Він — так само містична фігура, живе ніби у двох світах — реальному й у світі вигаданих ним героїв.

 

ЯК ДІЛИЛИ ПАВУКА

Стів Дітко не є єдиним автором «Людини–павука». Він створив візуальний, художній образ — червоно–синій костюм плюс маска, а також — запропонував спосіб пересування персонажа — за допомогою «стріляючого» павутиння. Автором імені (Спайдермен), тексту та подальших сюжетних ліній є переважно Стен Лі, з яким у Дітка не склались стосунки. Стів і Стен не могли поділити свої внески в образ Спайдермена. В результаті конфлікту Дітко залишив компанію «Марвел комікс», задовольнившись визнанням із боку Лі, що його роль у створенні популярного персонажа доволі значна.

Северин СІРЕНКО
  • Голодомори й лихоліття «мами за законом»

    Іде другий десяток літ, як немає з нами дорогої для мене людини — Євдокименко Ірини Пилипівни, матері моєї дружини, а по-простому — тещі (або, як прийнято в англійців, mother-in-law, «мами за законом»). Народилася вона у 1910 році. >>

  • Ноги замість мотора

    30-річний черкащанин Олексій Ганшин ніколи не мав автомобіля і навіть не хоче його купувати. Бо в нього є веломобіль. Олексій не просто любить на ньому подорожувати, він власноруч будує ще й лежачі велосипеди. У планах народного умільця — власна велосипедна фірма на зразок тих, що працюють у Європі. >>

  • За ним сумує місто...

    Сьогодні — 9 днів, як пішов із життя Ігор Калашник, політик, громадський діяч Черкащини, доктор економічних наук, заслужений будівельник України, лауреат загальноукраїнського рейтингу професійних досягнень «Лідер України», депутат Черкаської міської ради кількох скликань і багаторічний друг нашої газети. Йому було лише 55 років. Раптова і трагічна смерть шокувала всіх, хто знав Ігоря Миколайовича. >>

  • «Я давно вже став українським націоналістом»

    Ще жоден художник тему сучасної українсько-російської війни досі не втілював настільки масштабно, як 53-річний художник iз Дніпропетровська Сергій Чайка. Його нова картина вражає грандіозністю, насиченістю образів українських героїв, серед яких у центрі постає Надія Савченко. >>

  • Не в грошах щастя

    Звістка про те, що Василю Пилці з Кривого Рогу замовили портрет короля Кувейту, нещодавно була розповсюджена багатьма ЗМІ як неабияка сенсація. Особливої ж пікантності додавало те, що українському майстру гравюри на склі за таку роботу ніби мають заплатити гонорар у сумі річного бюджету України. >>

  • «Ми такі люди — співати вміємо, а балакати не дуже!»

    Більше 30 років поспіль українська народна пісня допомагає черкаській родині Карпенків на їхньому життєвому шляху. Саме пісню та музику Ніна Петрівна i Володимир Михайлович називають тим джерелом натхнення, яке підтримує, дає сили і дарує настрій. І тоді як добре на душі, і тоді як важко. >>