Не одне покоління хмельничан виросло на фільмах, які демонстрували в міському кінотеатрі імені Т. Шевченка. Це завжди був головний екран міста, та ще й розташований на центральній, Проскурівській, вулиці. Отож глядачів тут завжди не бракувало. Проте, коли на початку 90–х років «одне з найважливіших мистецтв» у нашій державі почало занепадати, не оминула сумна доля і «шевченківський кінотеатр. І щоб його порятувати, 2004–го міськвиконком своїм рішенням передав приміщення в оренду на п’ять років за символічну ціну Товариству з обмеженою відповідальністю «Плаза». Остання невдовзі за допомогою депутатів узагалі проковтнула комунальну «сінему», приєднавши її до себе. Плани виношували сміливі: інвестувати в об’єкт шість мільйонів гривень — у приміщенні обладнати два сучасні кінозали, казино, дитячу кімнату, ресторан, буфет. А навколишню територію прикрасити фонтанами та ігровими майданчиками. Словом, монументальна споруда мала перетворитися на пожвавлений культурно–розважальний і торговельний центр.
Через три роки, здавалося, амбіційні ідеї починають нарешті втілюватися, бо конкретніше заговорили про реконструкцію кінотеатру. Відбулися з цього питання навіть громадські слухання, під час яких більшість городян висловилася за збереження прокатного статусу приміщення. Адже у 260–тисячному обласному центрі, крім «шевченківського», працює лише один такий заклад — «Планета».
На жаль, із плином часу плани і можливості у «Плази» змінилися, отож грандіозні задуми залишилися нереалізованими. Товариство вирішило не продовжувати договір оренди, і наразі триває оформлення необхідних документів. А невеличкий колектив кінотеатру задовольнився хіба що обіцянками, бо істотних змін на краще від такого сусідства він не відчув. Натомість поповзли чутки, ніби на добротну будівлю поклали око грошовиті хлопці. Вони, мовляв, хочуть на цьому місці звести іншу споруду. Подейкують також, що на горизонті з’явилися і чергові орендарі з радикальними інтересами. Однак прихід чи одних, чи інших не передбачає збереження профілю кінотеатру. Це неабияк стурбувало і його працівників, і кіноманів. Перші з них увесь цей час докладали зусиль, аби екран не погас. І хоча наповнюваність залу на 485 місць, як мовиться, бажає бути кращою, торік тут побувало близько 70 тисяч глядачів, майже половина з яких — діти. Кіношники мріють мати кілька залів, однак менших. Щоб можна було демонструвати більше стрічок. Адже прокатні фірми вимагають, аби кожна картина мала не менше п’яти сеансів на день...
Майбутнє в кінотеатру хоч і примарне, зате обнадійливе. Міський голова Сергій Мельник схиляється до думки, що тут варто створити центр культури і мистецтв. У малому залі зроблять ремонт, а великий розділять на два, один із яких використовуватимуть аматорські колективи. Та в жодному разі кінотеатр ім. Т. Шевченка свого головного призначення не змінить.
Загалом же, щоб привести приміщення до належного технічного стану, треба приблизно чотири мільйони гривень. Але це вже клопоти 2010 року, точніше, можливостей міської скарбниці.
