«Як побачиш наркомана — бий його, як таракана!..»

02.06.2009
«Як побачиш наркомана — бий його, як таракана!..»

Володимир СЕМКІВ, кореспондент «УМ»

Не секрет: українців стомили політичні чвари, і всім хочеться якоїсь стабільності. У нас триває безперервний «Шустер live», і, на жаль, не тільки на телеканалі «Україна», а й у державі — Україні. Скільки разів ми кажемо, дивлячись у телевізор: «Та заспокойтеся! Прийміть хоча б одне рішення для держави!». А вони тягнуть того воза, але весь час волочуть його не туди. А кудись на своє подвір’я, у бік власних годівниць.

Отож дві політичні сили вирішили, що мають чудовий рецепт для того, щоб припинити політичні чвари і втихомирити націю. Як? Дуже просто: болить голова — підставляй під сокиру. БЮТ і Партія регіонів пропонують надовго обв’язатися вузлами коаліцій та таємних гарантій, а ще відмовитись від виборів. Бо нібито саме через вибори нам не живеться спокійно: перегони змушують наших політиків збирати компромат на опонента, розщедрюватися з власних і бюджетних кишень для народу, шукати доступу на шпальти газет, екрани телевізорів тощо.

Сценарій такий: Президента виберемо в парламенті (точніше, виберуть), а вибори до ВР відкладемо ще на кілька років. І тоді всі люди нібито заспокояться. У країні, як співали «Брати Гадюкіни», буде «лад і спокій». Бо «з нами партія і Бог» — це теж з тієї ж пісні.

А тепер про головне: про те, чи заспокоїмось?

БЮТ і ПР ідуть на великий ризик. У боротьбі проти опонентів вони починають боротьбу проти народу. Те, що багатьма апологетами «ширки» сприймається як спроба заткнути за пояс Віктора Ющенка, надавати щиглів амбітному Арсенію Яценюку, вирішити якісь особисті проблеми, — насправді є викликом, кинутим у бік нації. Саме так: для багатьох наших політиків найбільша місія — не реформи, а перемога над цілком персоніфікованим ворогом! Політика заради політики.

Це великий цинізм — забирати в народу право вибору, та ще й за півроку до виборів. І при цьо­му ховати свої політичні побоювання чи шкурні інтереси за суспільним інтересом. Не випадково ж вибори переносять на такий далекий час. Бо буде страшно йти до народу.

Ініціатори «широкого» формату вважають, що громада, розчарувавшись у протестних акціях загалом і Помаранчевій революції зокрема, не спроможеться на рішучий протест. І це найбільша помилка. Бо в цих умовах притлумлена активність насправді є прихованою агресією. Так, політики «дістали», але якщо «дістануть» людей ще й до більшої міри — агресія «вистрелить».

Зневажати потенціал народу — це та помилка, яку робив Леонід Кучма. Його режим настільки тиснув на опозицію та народ, що в умовах, коли посеред виборчої кампанії–2004 рейтинги Віктора Ющенка та Віктора Януковича вирівнялись, — люди взяли і консолідувались навколо кандидата, котрий запропонував альтернативу. А потім люди відстояли свій вибір на Майдані.

Тому ніякого спокою не буде. Нехай вони й не сподіваються.