Андрій Куликов: Імпорт російських телеоблич — це «мінус»
Ведучий «Свободи слова» — про реальні цілі, завелику кількість українських телеканалів і спілкування з власником ІСТV Віктором Пінчуком Валентина САМЧЕНКО   

У робочий кабінет ведучого проекту «Свобода слова» на ІСТV Андрія Куликова ледь втискується стіл для проведення нарад–обговорень. І навіть дивуєшся, як за ним можуть розміститися вісім осіб команди. На робочому столі Куликова — творчий розгардіяш. Трохи осторонь — розкрита пачка «Прими». Хоча цьому ще студентському атрибуту часто «зраджують». Куликов без метушні виймає торбинку з тютюном і філігранно скручує тоншу за традиційні фабричні цигарку. (Ця звичка ще з початку лондонського життя, коли український журналіст радіо ВВС заощаджував на кожній пачці один із двох фунтів). У кабінеті постійно увімкнено телевізор — ведучий суспільно–політичного шоу дивиться або телеканал «Рада», або повтор «Шустер Live», або новини «5–го каналу» — щоб бути в курсі всіх подій.
Під стінкою в кутку зовсім інший світ — більше десятка... іграшкових ведмедиків. Свій «зоопарк» журналіст почав збирати дев’ять років тому і тепер м’яких звірят йому дарують друзі та глядачі. Навіть є Андрон Довготелесий — повний тезка за псевдонімом.
Андрій Куликов поза кадром такий же стриманий і виважений, як і в прямому ефірі. Тільки без краватки і костюма. На «Свободі слова» він уже приблизно стільки, скільки був його попередник Савік Шустер, — близько двох років. Тож період порівнянь давно минув.