Найглибшим місцем світового океану є Маріанська впадина, або, як уточнюють вчені, місцина в районі цієї впадини під назвою The Challenger Deep («Глибинний виклик»), яка розміщена біля острова Гуам у західній частині Тихого океану. Це найбільша безодня Землі глибиною 11 тис. метрів. На такій глибині тиск у 1100 разів більший, ніж на поверхні землі. Як наслідок, досі лише два глибоководні апарати спускалися в цю океанську прірву.
З 23 травня по 6 червня в районі Маріанської впадини працюватиме американська наукова експедиція, яка здійснить спробу третього спуску на дно світу. Цього разу в гості до глибоководних черв’ячків та креветок відбуде субмарина–робот Nereus вагою 2800 кілограмів, яка здатна пересуватися зі швидкістю три морські вузли, тобто спроможна обстежити значну територію морського дна. Двигун «Нереуса» працює на підзаряджуваних літієво–іонних батареях (таких, як у ноутбуках) впродовж 20 годин. Утім передбачено також керування через 25–кілометровий оптоволоконний кабель. Вартість цього робота — п’ять мільйонів доларів.
«Замість того, щоб відразу стрибати головою до дна плавального басейну, ми краще спочатку помочимо ноги», — заявив один із розробників «Нереуса», вчений з Інституту океанографії (США) Енді Боуен. І пояснив, що має на увазі: субмарина–робот спочатку пройде випробування на глибинах 1000, 4000 та 8000 метрів, і якщо продемонструє добрі якості, то настане час на обстеження 11000 метрів. На цей час подібні апарати вже регулярно обстежують океанське дно на глибинах до 6500 метрів, тобто мають доступ до 95 відсотків поверхні світового океану.
ПЕРШОПРОХОДЦІ
У січні 1960 року Жак Піккар та Дон Уолш здійснили перший пілотований вояж на дно світу на збудованому в Швейцарії батискафі «Трієст». Сміливці перебували у стальній капсулі сферичної форми, яка була прикріплена знизу велетенського 15–метрового баку з пальним, завдяки якому вся конструкція зберігала плавучість та маневреність. Під час своєї дев’ятигодинної місії двоє дослідників провели на океанському дні лише 20 хвилин. Утім цього виявилося достатньо, щоб замірити глибину — 10 тис. 916 метрів. Відтоді не було жодної іншої спроби повторити занурення Піккара та Уолша. Щоправда, через 35 років після першого візиту на дно світу там побував японський підводний апарат дистанційного керування «Кайко». Оскільки «Кайко» мав досконалішу апаратуру і перебував на дні довше, йому вдалося виявити життя на такій глибині: черв’яка та креветку. Японці втратили цей глибоководний апарат 2003 року внаслідок обриву кабелю, який з’єднував його з материнським кораблем.
