Майстер шашличних справ Анатолій Карпенко передає секрети малому Андрійкові. (Фото з сімейного архіву Анатолія Карпенка.)
Спочатку по коментар про виїзди на природу ми звернулися до народного «шикидима» Віктора ПАВЛІКА. Співак цю справу любить, з компанією на шашлики виїжджає, як тільки випадає гарна погода. Місце дислокації — столичні Труханів чи Жуків острови та урочище Дубки у напрямку Кончі Заспи. Та лаврів умільця готувати шашлики Віктор не привласнює. Бо вони у їхній компанії багато років поспіль належать Анатолієві КАРПЕНКУ, продюсеру і чоловіку співачки Жанни Боднарук, до якого ми й звернулися, щоб вивідати шашличні секрети.
«Я готую шашлики за вірменською народною рецептурою, — каже композитор Анатолій Карпенко. — Навчили друзі, баскетболісти збірної Вірменії, коли я рік там працював з оркестром.
Найперше, треба взяти гарне свіже м’ясо, бажано молодого баранчика, ошийок. Мариную його у солі, червоному перці та цибулі. Ні оцту, ні сухого вина не додаю в жодному разі. Є багато інших рецептів приготування смачного м’яса, але то уже не шашлики по–вірменськи. До речі, скільки б друзі не робили шашлик за моїм рецептом — виходило і в них смачно, але по–іншому.
Важливо мати гарний мангал: на ніжках, з піддувалом, який би гарно тримав постійну температуру. Шашлик не любить відкритого вогню, якщо він з’явився, треба обов’язково загасити водою. Взагалі, за м’ясом на мангалі варто постійно наглядати, вчасно його перевертати, щоб воно й не пересмажилося, і не лишилося всередині сирим.
Допоки шашлик досмажується, ми готуємо для нього «посуд». Зрізаємо з пшеничного хліба–цеглини верхню скоринку і виймаємо частину м’якуша. У це заглиблення і відправляємо з шампура готове м’ясо, накриваємо зрізаною скоринкою. Допоки на мангалі доходять інші шашлики, у хлібі не холонуть уже готові, а їстівні «горщики», в які скапує жир, насичуються неповторним приємним запахом смаженого м’яса.
Ще готуємо овочі по–карпенківськи: смажимо на мангалі баклажани, червоний болгарський перець і помідори. Коли підпеклися, знімаємо з овочів шкуринки (якщо забруднилися, акуратно змиваємо з них сажу) і дрібно нарізаємо, додаємо сіль і подрібнений часник — овочевий додаток до м’яса готовий. Але у хліб ми його не кладемо, а подаємо окремо.
Ще — хороше червоне вино, багато кінзи, редиски і цибулі. Якщо подавати до столу інші продукти, то це, як на мене, може зіпсувати свято шашлика».
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
