Про роль особи Войцюка в історії Єзуполя
Колишній учитель математики, який нині мешкає у США, своїм коштом установив у рідному селищі пам’ятники Шевченкові, Франку та Беринді і сам ще за життя «забронзовів» на постаменті Іван КРАЙНІЙ   

Якщо дивитися з протилежної сторони центральної вулиці Єзуполя на територію школи, то бронзова фігура на постаменті більше схожа на античного мислителя, ніж на колишнього радянського вчителя математики. Хоча, підійшовши ближче, сумніви зникають: це таки Володимир Войцюк, а не Архімед чи Піфагор. Нині непосидючий єзупільчанин мешкає у Нью–Йорку, підмітає двори та миє під’їзди на Манхеттені. Важкою працею він заробляє там дещицю «баксів» для реалізації якогось важливого проекту на рідній прикарпатській землі. Невисокого зросту, худорлявий дідусь за роки української незалежності встиг зробити стільки добра для своєї Вітчизни, що наші товстосуми–меценати помовчали б про своє хвалене–перехвалене благодійництво. Мабуть, після Памво Беринди ніхто не прославив Єзупіль так, як Володимир Войцюк. Та спершу — трохи історії про його малу батьківщину.