Роман Зварич: Нас звинувачували у гріху. А згрішили інші

12.09.2008

Роман Зварич був одним із тих політиків, які торік працювали над написанням угоди про демократичну коаліцію. Переговори тривали дуже довго: парламентарії сперечалися, виставляли один одному вимоги, сварилися, старанно нотували протиріччя у протокол розбіжностей — а нині та угода потрібна хіба що для того, аби поставити її у шафу на згадку. Коаліція розпалася, виконавши дрібну частинку того документу. На жаль, більше енергії пішло, щоб з’ясувати, хто й кому що винен.

На думку Зварича, коаліція не поновиться. «Це неможливо, бо в парламенті вже є коаліція БЮТ і ПР, її залишилось оформити. «Нашій Україні» залишається один шлях — перейти у глибоку опозицію», — каже Зварич.

 

«Тимошенко не сподівалася, що ми займемо рішучу позицію і вийдемо з коаліції»

— Романе Михайловичу, чи ведуться зараз якісь переговори чи консультації щодо поновлення коаліції?

— Ні. Жодних контактів з боку наших партнерів не було. Було кілька, я би сказав, дуже попередніх дзвінків, але вони нічим не завершились.

— Вам пропонували зустрітись і поговорити?

— Ні, до того не дійшло. Це були розвідувальні дзвінки, щоби зрозуміти, наскільки ми є принциповими у своїх позиціях.

— На що вони сподівалися?

— Відверто кажучи, я думаю, що Прем’єр–міністр і її блок не очікували, що наша фракція ухвалить таке важливе і принципове рішення, й заявить про вихід із коаліції. Можливо, вони розраховували, що якась частина фракції не підтримає таке рішення.

— Частина депутатів фракції «Наша Україна — Народна самооборона» вважає, що рішення про вихід із коаліції було передчасним. На їхню думку, треба було висловити «останнє попередження». А так Тимошенко отримала можливість критикувати вас за те, що формально ви першими вийшли з коаліції.

— Ви знаєте, ці ігри в формальності мене зараз менше за все цікавлять. На екстреному засіданні фракції не було жодного депутата, який би висловився проти виходу з коаліції. У нас була дискусія щодо того, чи виходити зараз, чи пізніше. Деякі депутати пропонували почекати, пояснити суспільству, що до чого, і лише тоді виходити з коаліції. Тобто це було питання тактики, але не стратегії. Більшість депутатів фракції усе ж таки вирішила, що це не той момент і не той випадок, коли треба думати про свої рейтинги. Тут треба було зайняти чітку державницьку позицію.

Якщо взяти до уваги ті події, які сталися перед засіданням фракції, то стане очевидним, що не ми виходили з коаліції. Формально — так, ми ухвалили рішення. Але насправді БЮТ радикально відійшов від тих принципів, які ми спільно закладали в коаліційну угоду. Ми домовилися, що погоджуватимемо свої дії. У коаліційній угоді є пункт, — який, між іншим потрапив туди не з нашої ініціативи, це була пропозиція БЮТ, — про те, що жодна зі сторін не буде підтримувати законопроекту, якщо він не буде погоджений радою коаліції. Фракція БЮТ голосувала всупереч цьому пункту. Також ми вимагали від наших партнерів зайняти чітку позицію щодо подій у Грузії. Якщо ми не можемо тут домовитися, то мені важко зрозуміти, з яких питань ми можемо знайти спільну мову.

— Президент теж підтримував розрив стосунків із БЮТ?

— На засіданні фракції ми вели дискусію, не знаючи, якою є позиція Президента. Перед засіданням я як заступник голови фракції звернувся до В’ячеслава Кириленка і спитав, яка позиція Президента. Відповідь, яку я отримав, була такою: «Глава держави сподівається, що фракція прийме правильне і принципове рішення». Що це означало, я не знав. Ніхто від нас не вимагав якогось рішення, ніхто до нас не дзвонив.

«Якби нас примусили увійти в «широку» коаліцію з Партією регіонів, я склав би мандат»

— Тимошенко пішла на альянс із «Регіонами», пояснивши це тим, що Президент і його секретаріат розпочали проти неї війну. Зауваження та звинувачення, «війна указів», звернення до Конституційного Суду — це перешкоджало й дратувало Тимошенко. Мені здається очевидним, що вона не могла б із цим змиритися і рано чи пізно або вийшла б із коаліції, або пішла б на союз із опонентами. Можливо, ті сили, які затіяли боротьбу з урядом, самі сподівалися на «згарищі» демократичної коаліції побудувати нову більшість із «Регіонами»?

— Я неодноразово говорив, що не слід співробітникам секретаріату Президента робити такі гучні політичні заяви. Для цього є фракція. І там, де ми могли, намагалися захистити коаліцію. Були випадки, коли окремі наші депутати гостро критикували секретаріат за такі заяви. Хочу нагадати, що якраз не СП є складовою коа­ліції, а фракція.

Тривалий час нам доводилося постійно відбивати атаки, ніби ми ведемо переговори із Партією регіонів про формування коаліції. Було багато заяв з боку наших партнерів із БЮТ, що велика частина нашої фракції — а для ухвалення такого рішення треба 37 депутатів — готових проголосувати за вихід із коаліції. Вершина цинізму полягає в тому, що, коли лунали такі звинувачення, вони вели переговори із Партією регіонів. За кілька днів до відкриття сесії я бачився з головою фракції БЮТ Іваном Кириленком. Іван Григорович, дуже агресивний і збуджений, почав мені закидати, що наша фракція веде таємні переговори із Партією регіонів. Він казав, що, якщо ми хотіли це зробити, то треба було принаймні попередити партнерів. Тепер я розумію, що приблизно в той час вони вже завершували переговори з «Регіонами».

— Може, переговори з Партією регіонів вели інші політики, яких асоціюють із коа­ліцією? Може, Іван Кириленко мав на увазі Балогу?

— Я не пригадую, щоб Віктор Балога був обраний народним депутатом цього скликання. Я знову наголошую, що це питання фракції. Якщо він вів якісь переговори, то на якомусь етапі мусив би проводити роботу з фракцією. Остаточне рішення приймає вона. Я знаю свою фракцію. На жодному етапі не було навіть близько такої ситуації, коли «НУНС» міг проголосувати за коаліцію з Партією регіонів.

— А якби у потребі такої коа­ліції взявся переконувати чи просити Президент?

— Я думаю, що в даному випадку Президент міг би отримати заперечну відповідь. Відразу хочу сказати, що ми провели дуже багато нарад із главою держави на різних рівнях. Президент завжди казав, що ми маємо цінувати цю коаліцію. Він робив твердий акцент на тому, що коаліція має бути збережена. Тому мені важко припустити, що Президент міг би нам щось таке сказати. Якби фракція ухвалила рішення — хоча це фантазія! — перейти в якусь коаліцію з Партією регіонів, думаю, значна частина фракції склала би свої мандати. Я був би першим.

«Як тільки припиниться діяльність коаліції — Яценюк і наші міністри подадуть у відставку»

— Романе Михайловичу, коли чекати офіційного повідомлення про припинення діяльності коаліції?

— Перш ніж вийти з коаліції, фракція попереджає про свій намір інших учасників коаліції. Протягом десяти днів вона може відкликати цю заяву–попередження. На 11 день фракція заявляє про своє остаточне рішення. Воно вступає в силу тоді, коли головуючий повідомить про це на засіданні Верховної Ради. Думаю, що про це буде заявлено на засіданні Верховної Ради у вівторок.

— Як юридичне оформлення розпаду коаліції позначиться на роботі уряду?

— Тут є цікава позиція. В коаліційній угоді йдеться про те, що у випадку припинення діяльності коаліції подають у відставку Голова Верховної Ради та Прем’єр–міністр. Я переконаний, що Арсеній Петрович виконає цю вимогу. Але припустимо, що цього не зробить Прем’єр. Якими будуть наслідки для неї? Ніяких. Коаліційна угода має зобов’язальний характер, але не в правовому вимірі, а в політико–етичному. Я думаю, що насправді ніхто на це не звертатиме увагу, бо зараз іде процес формування нової коаліції. Її залишилось оформити юридично.

— Міністри від «Нашої України» теж подадуть заяви на звільнення?

— Наші міністри подадуть у відставку після остаточного виходу «НУНС» із коаліції. За винятком, мабуть, Юрія Луценка, який захоче лишитися в уряді.

— Наскільки ймовірними зараз є дострокові вибори?

— Виходячи з нинішньої ситуації, вони малоймовірні. Підстави оголосити дострокові вибори настануть тоді, якщо у Верховній Раді за 30 днів не сформують коаліцію. Зараз БЮТ і Партії регіонів нічого не перешкоджає об’єднатися в коаліції. Хоча до нас доходить інформація, що це відбувається непросто. Їм важко поділити портфелі.

— Чи можна оголосити про проведення дострокових виборів з інших підстав? Наприклад, у зв’язку з «ревізією результатів виборів», як це було у 2007 році?

— Я уточню: вибори 2007 року проводилися у зв’язку з тим, що Верховна Рада втратила повноважність. Третина народних депутатів склала свої мандати.

— Але перші укази Президента про розпуск ВР торік містили формулювання про «ревізію результатів виборів». Чи є зараз юридичні підстави для того, щоб оголосити дострокові вибори у зв’язку з «ревізією»?

— Я вважаю, що немає. У 2007 році в мене теж були певні сумніви. Відповідь на ці сумніви може дати єдиний орган — Конституційний Суд. У 2007–му були відповідні подання до КС. Але вони потім втратили сенс (нагадаємо, тоді Президент переконав Прем’єр–міністра Януковича та спікера Мороза в потребі провести дострокові вибори. Третій і четвертий укази глави дер­жави містили нове формулювання — «у зв’язку з неповноважністю ВР». Перший і другий укази, в яких ішлося про «ревізію виборів», були скасовані. — Ред.).

— У такому випадку «Нашій Україні» залишається єдиний варіант дій — опозиція. Що робитиме «НУНС» і що робитиме Президент, аби стримати натиск БЮТ і ПР, які мають у ВР конституційну більшість?

— Дозвольте я не розголошуватиму всі наші напрацювання. Можна сподіватися на те, що «Наша Україна» вестиме більш жорстку політику в парламенті. Нас чекає робота в умовах глибокої опозиції. Можете не сумніватися, у нас достатньо ідей, щоби придумати різні форми парламентської та позапарламентської опозиційної діяльності. Я думаю, що люди, які голосували за демократичну коаліцію, не будуть миритися зі зрадою.

 

ОЦІНКА

— Щодо подій у Грузії. Юлія Тимошенко заявила, що позиція її фракції повністю збігається з оцінкою Європейського Союзу. Наскільки це відповідає дійсності? Чим для вас неприйнятна така позиція БЮТ?

— Дійсно, в проекті, який підготував БЮТ, є пункт про те, що вони стоять на позиціях ЄС. Але якою є позиція ЄС — скажіть, будь ласка? БЮТ цього не озвучує. ЄС засуджує акт російської агресії проти Грузії. Я запитую БЮТівців: чи можуть вони зайняти таку саму позицію? ЄС засуджує визнання Абхазії та Південної Осетії незалежними республіками. Я запитую БЮТ: чи можуть вони повторити те саме, тими ж словами? Сказати, що ми стоїмо на позиціях ЄС і на тому закінчити, — це не сказати нічого. Бо тут уже не ЄС. Тут уже інтерес незалежної української держави.

Наша суверенна територія була використана для вчинення воєнних дій. І саме це змушує Україну зайняти жорстку і принципову позицію. Російський флот, який базується на нашій території, нищив грузинський флот, бомбив і топив кораблі. Якби Грузія відповіла тим же, якби вона почала бомбити російські кораблі й морські бази, — по чиїй території вона завдавала б ударів? Чиї міста і села горіли б у Криму? Коли для нападу на державу використовується територія іншої країни, то, у принципі, ніщо не заважає атакованій державі напасти на країну, з якої надходить загроза.

Вважати, що Грузія далеко — ну, вибачте, це безвідповідально. Росія — наш сусід. Не помічати того, що там знову набуває обертів цинічний, брутальний російський імперіалізм, неможливо. Це видно з агресивної міжнародної політики і внутрішніх процесів. Зараз у підручниках для російських школярів знову прославляється Сталін. Ці діти стануть політиками. Вони керуватимуться тими божевільними цінностями, які щодо України займав Сталін.

Теоретично Україна може стати наступною. Про це пише навіть західна преса. Невже ми думаємо, що західні аналітики дурніші, ніж ми? Відмовчуватися у цьому випадку не можна. Нам треба було показати Росії, що в Україні це не пройде. А через БЮТівців ми цього не зробили.