Дешеве небо

На аеропортівській стоянці прогрівали двигуни два літаки. Обидва вони мали злітати практично одночасно й прямувати в одну й ту саму точку. Але якщо місце в салоні першого авіалайнера обійшлося його пасажирам у понад 700 гривень, то квиток у друге повітряне судно можна придбати усього лише за 80 гривень. Ситуацію, яку ще нещодавно було неможливо собі уявити, можна пояснити дуже просто — в Україну, всупереч, прогнозам аналітиків таки прийшли «лоу кост» (з англійської «низька ціна». — Ред.) авіакомпанії.

Будемо бити ціною!..

Кожен, хто регулярно буває в Європі чи розвинених країнах Азії, чудово знає про супереконом пропозиції авіаперевізників. Скажімо, з Варшави (Польща) до Афін (Греція) можна полетіти літаком із вишуканим інтер’єром за кілька сотень євро, а можна скористатися «лоу костом» і заплатити 30 євромонет в один бік. Пропозиції на західних інтернет–сайтах просто вражають: скажімо, не хочете майнути з Братислави (Словаччина) до Загреба (Хорватія) за символічну одну крону плюс аеропортові збори? Найпривабливіші ціни — на найбільш завантажених рейсах. А оскільки вся Східна і Центральна Європа працює у Великобританії, то дістатися повітряним шляхом із Варшави до Лондона можна за скромних 20 англійських фунтів.

Літають «бюджетники» в Індії, Таїланді, Китаї, Єгипті і сотнях інших держав, причому навіть деяких африканських. Україна ж довгий час міцно перебувала за бортом цієї послуги. Першою ластівкою «лоу кост» перевезень мав стати балтійський напрямок. Щоправда, вартість квитка до Таллінна чи Риги — близько 500 гривень в один бік, якщо купувати дуже заздалегідь й обирати неходові дні, важко «поміщається» в класичні рамки «лоукостівських» тарифів.

Першою голосно заявила про свою спробу зорати українську повітряну цілину словацька «Скай Юроп». Словаки вирішили розпочати своє просування з Сімферополя та деяких міст південного сходу України. Бізнес–ідея полягала в тому, аби возити схильних до екстриму туристів у непізнаний Крим. Компанія навіть була готова інвестувати в аеропортівську інфраструктуру, але потім кількість офіційних заяв поступово зійшла на нуль. Натомість практично на умовах «лоу костів» намагається працювати румунська «Карпатейр», яка возить пасажирів до Західної та Південної Європи, у тому числі Греції, транзитом через Тімішоару. Нині її літаки з зеленою емблемою приземляються у Львові та Одесі, а вже найближчим часом сідатимуть у київських «Жулянах».

Але найпотужніше на український ринок вийшла угорська «Візз Ейр». Компанія вже утворила своє дочірне підприємство, отримала необхідні дозволи, домовилася з аеропортами, замовила літак і навіть провела презентаційний політ. З 11 липня вона розпочинає регулярні польоти з аеропорту, про який пересічні бюджетні компанії і мріяти не могли, — «Борисполя». Компанія возитиме пасажирів із столиці до Львова, Одеси і Сімферополя, також з’єднає між собою Львів і столицю Криму, а з осені планує відкрити рейси до Лондона (Великобританія), Мілана (Італія), Дортмунда (Німеччина).

Кращі місця займуть найпрудкіші

Вважати, що «лоу кости» — це щось на кшталт добродійної допомоги пасажирам — значить, дуже помилятися. Так само, як і бути переконаним, що низькі ціни означають малі прибутки. Насправді дешеві авіаперевезення — це дуже рентабельний бізнес. Скажімо, ірландська «Рейнейр» входить до п’ятірки найприбутковіших. За статистикою, жоден із серйозних «лоу костів» не затьмарив свою репутацію аваріями чи якимись інцидентами на борту.

Авіатори мають безліч методів, щоб заощадити. Найпростіший і, здавалося б, безвідмовний — використовувати старі літаки, які вже перебувають на межі свого ресурсу (або й за його межами, якщо домовитися із відповідними наглядовими органами). Таким шляхом пішли в Росії, відкривши рейси з Москви до Сочі. Пасажиропотік прогнозували неабиякий — і не помилилися. Спокуса задешево полетіти на вихідні до моря справді приваблювала росіян, але ставка на стару техніку скомпрометувала хорошу ідею: літаки постійно виходили з ладу, рейси масово переносили, скасовували, пасажири замість потрапити на омріяний пляж, годинами сиділи в аеропортах і потім поверталися додому. Нині літати «лоу костами» в Росії — ознака поганого смаку і мірило неймовірної скупості.

Найбільші світові бюджетні перевізники — а літають такі компанії з 70–років, причому концепція дешевих польотів зародилася в США — користуються зовсім іншими методами зниження собівартості. Перший — використовують тільки нові, місткі літаки з ощадливими двигунами. Це значить, що такі лайнери потребують менше пального, мінімум витрат на ремонт та обслуговування (дві чи не найбільш витратні статті. — Авт.) та можуть перевозити більше пасажирів. А чим більше пасажирів, тим дешевший борт.

Наступна стаття економії — «лоу кости» намагаються приземлятися не на головні аеропорти міст, а шукати досить віддалені летовища, що беруть значно менші гроші за обслуговування. Пасажирам бюджетних компаній, які ретельно планують витрати, цей пункт треба враховувати — інколи доїхати з летовища до міста буде дорожче, ніж долетіти до нього з–за тридев’ять земель. Найпростіший приклад: акційний тариф із Варшави до Осло (Норвегія) обійдеться мандрівникові у 18 євро. А щоби доїхати до міста, він має заплатити 19 європейських грошових одиниць.

На щастя для українських бюджетних авіапасажирів, використовувати цю схему в нашій країні важко через жалюгідний стан периферійних аеропортів та злітно–посадкових смуг, бо не кожна зможе прийняти місткий «Боїнг» чи «Ейрбас», що ними зазвичай літають дешеві авіакомпанії. Скажімо, найбільшою перепоною для європейських «лоу костів», які вже давно мріяли працювати в Києві, були складні перемовини з аеропортом «Бориспіль» та відсутність реальної альтернативи. Романтики від авіаперевезень навіть пропонували літати на колишній військовий аеродром «Узин» (близько 70 кілометрів від столиці у південному напрямку), але потім швидко охололи. Нинішній вихід на ринок компанії «Візз Ейр» особисто підтримує міністр транспорту Йосип Вінський, який навіть взяв участь у демонстраційному польоті, а заява компанії про початок роботи з’явилася одразу після того, як міністр транспорту поміняв керівника найбільшого українського аеропорту.

Ще одне джерело економії — інтенсивність польотів. На відміну від повітряних суден традиційних компаній, які знаходяться у повітрі 8—9 годин щодоби, «лоу кости» проводять у небі 13—14 годин. Час стоянки в аеропорту — за нього авіакомпанії змушені платити — «бюджетники» скорочують до майже фантастичних 30 хвилин. Впоратися із нормативом можуть тільки добре треновані пасажири: всі виходять дуже швидко, стюардеси ще швидше наводять порядок у салоні, і вже нова група поспішає зайняти місця.

Ще одна вимога — жодних паперових квитків! «Тікети» зазвичай можна придбати лише в інтернеті. Здається, дрібниця, але свої 15 відсотків вартості на цьому авіакомпанія економить. Визначене місце також не передбачено — хто перший зайшов, той і зайняв крісло біля ілюмінатора. Безкоштовно на борту можна хіба що піти в туалет та дивитися у вікно. За все інше — додаткова оплата, причому немала. Тож, аби літати цим видом транспорту було фінансово вигідно, треба знати кілька правил.

Ціна хороша. Доплати замучили

Аби заощадити, треба бронювати заздалегідь — найкраще за 2—2,5 місяця. Тож у найкращій ситуації тут суперорганізовані люди, які ще у травні чітко знають, що, скажімо, до Львова їм треба буде майнути не 19 чи 20, а саме 18–го серпня. Сподіватися дешево полетіти у переддень державних чи релігійних свят — також справа марна: компанія не гірше за вас знає ці дати і не налаштована втрачати прибуток. Скажімо, «Візз Ейр» справедливо вважає, що у переддень Дня незалежності в них буде чимало пасажирів і тому вже нині уп’ятеро підняла тариф на ці дати у порівнянні з пересічними серпневими днями.

Далі математика така: мінімальний тариф у першій бюджетній українській авіакомпанії — 48 гривень. Найдешевший шлях зарезервувати квиток — через інтернет (інші варіанти: через кол–центр і банківський рахунок чи турагенції обійдеться дорожче. — Авт.). Система «Віза» бере за цю послугу 31 гривню, «МастерКард» — 47. То ж абсолютний ціновий мінімум — 79 гривень. Разом із собою до салону ви зможете взяти одну сумку, якщо вона виявиться не важчою за десять кілограмів. За кожну валізу, яку ви реєструєте у багаж, доведеться заплатити. Якщо ви чітко знаєте, скільки речей зможете зібрати, вже на момент купівлі квитка (за два з половиною місяці!!! — Авт.), то переліт однієї сумки обійдеться у 58 гривень. Якщо ж ви оплачуватимете багаж перед вильотом, то переліт цієї ж самої сумки коштуватиме вже 116 гривень. Але, як би старанно ви не трамбували речі, радимо час від часу класти валізу на ваги — стрілка має показувати не більше 20 кілограмів. Буде надмірна вага, готуйтеся платити 78 гривень за кожний зайвий кілограм. Якщо більше 32 кілограмів — вас не пустять до літака. Або примусять перепаковувати — із відповідною доплатою, ясна річ.

Перед польотом щиро рекомендуємо добре пообідати: на борту у «лоу костів» їдять тільки за гроші, причому захмарні. Скажімо, угорсько–польський «Візз Ейр» із задоволенням пригостить вас чаєм за 2 євро, маленькою пляшкою мінералки, кока–коли — за таку ж ціну, склянкою вина із картонної коробки — за 4 євро. Обід, що включає у себе сендвіч, маленьку банку пива та вафельку, коштує 7 євро.

Існують у «бюджетників» доволі милі додаткові послуги. Скажімо, за додаткову плату вас можуть пустити на борт першим — будете мати кілька хвилин, аби обрати краще місце. За 39 гривень можете замовити собі «додаткове місце для ніг». Та найголовніше, що оплачений квиток здати назад — помінялися плани тощо — практично неможливо. Такий підхід, за твердженням експертів, дає «лоу костам» непоганий прибуток. Хочете, аби замість вас полетів хтось інший? Збір — 312 гривень. Безпосередньо в день вильоту квиток бюджетної компанії обійдеться у 1,5—2 тисячі гривень.

Прогнози

Та, незважаючи на всі нюанси, експерти прогнозують, що «лоу кости» — дуже перспективний напрям бізнесу в нашій державі. Українці, за статистикою, користуються повітряним транспортом удвічі рідше, ніж поляки, і в чотири рази менше — ніж угорці. Оскільки бюджетні компанії орієнтуються передусім на нових пасажирів, можна прогнозувати, що наша країна не поступиться темпами росту цього ринку ні угорцям, ні полякам. Якщо, скажімо, аеропорт в Катовіцах (Польща) до появи дешевих компаній перевозив 250 тисяч пасажирів щороку, то нині тільки «бюджетних» клієнтів у нього майже два мільйони.

Міністр транспорту Вінський днями сказав, що найближчим часом конкуренцію «Візз Ейру» планують скласти дві вітчизняні компанії. Експерти вважають такі заяви надто оптимістичними: компаніям, що входять на ринок, треба долати величезні труднощі — тихий саботаж із боку аеропотів та дефіцит нових літаків. Скажімо, «чужій» компанії практично неможливо пробитися в аеропорт Донецька, Дніпропетровська, на яких базуються власні компанії. Навіть «Візз Ейр», при всій його підтримці, був змушений відкласти на кращі часи «підкорення» Харкова та Запоріжжя. А для придбання нового «Ейрбаса» А320 виробник записує у чергу на... 2020 рік.