На «Кольчугу» одягли ядерний рюкзак?

      Арабська газета «Аль-Хаят», яка видається у Лондоні, позавчора повідомила, що терористична організація Осами бен Ладена «Аль-Каїда» придбала тактичну ядерну зброю в невідомих «українських учених» і тепер переховує її в надійних криївках. Повідомлення арабської газети вже встигли розтиражувати ізраїльська газета «Гаарец» та провідні світові інформагенції. «Аль-Каїда» начебто придбала тактичну ядерну зброю у валізах ще у 1998 році, коли українські вчені відвідували афганське місто Кандагар, яке на той час було форпостом талібів — відданих союзників бен Ладена. Газета також стверджує, з посиланням на свої джерела, що «Аль-Каїда» має намір застосувати цю зброю лише на території США або коли по самій організації буде завдано нищівного удару.

      «Рейтер» у цьому контексті згадує скандал, спричинений чотири роки тому заявою колишнього секретаря Ради з національної безпеки Росії Олександра Лебедя (нині вже покійного), що в Росії зникли 84 з 132 портативних ядерних зарядів, які важать від 27 до 45 кілограмів і можуть вміститися у валізі чи рюкзаку. Хоча офіційна Москва заперечувала існування такої зброї, але Лебедь наполягав, що вона є і кожна така бомба еквівалентом в одну кілотонну може вбити до 100 тис. осіб. Україна ж ще в тому скандалі була присутньою побіжно, позаяк усю тактичну ядерну зброю, що залишилася на нашій території у спадок від СРСР, було в 1992 році передано Росії. Щоправда, Україна тихцем вивела тоді до сусідньої держави всі установки тактичної ядерної зброї, існування у нас «валізок» чи «рюкзаків» завжди заперечувалося. Нагадаємо, що опісля — у січні 1994 року — між Україною, Росією та США було підписано договір, за яким наша держава добровільно позбулася й решти ядерних арсеналів — стратегічних. Упродовж двох років усі ядерні боєголовки було вивезено з української території, причому під пильним контролем Вашингтона, Москви та відповідних міжнародних організацій.

      Нісенітницею назвав закиди арабської газети в інтерв'ю «Інтерфаксу» член парламентського Комітету з питань національної безпеки та оборони Олександр Кузьмук. Саме він був міністром оборони України у рік умовного продажу «ядерних валізок» (очолював уряд на той час Валерій Пустовойтенко). Обурений наклепами «Аль-Хаяту» Кузьмук ще раз підкреслив, що «після 1996 року в Україні немає і не могло бути ядерної зброї, тим більше в руках «нібито вчених».

      Чому ж сьогодні спливають на медійну поверхню таємничі «ядерні валізки», існування яких в Україні завжди піддавали сумнівам не тількі серйозні фахівці в галузі ядерного роззброєння, а й віщунки, ворожки, астрологи? Експерти київського Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння вважають, що публікація в «Аль-Хаят» є спланованою інформаційною операцією, спрямованою проти України, і причин наразі кілька. Першою метою «качкотворців», на думку експертів ЦДАКР, є дискредитація України як спецекспортера військової продукції та послуг на світовому ринку озброєнь; другою — понизити імідж нашої держави як учасника відновлення повоєнного Іраку, щоб, відповідно, відібрати в України потенційно можливі вигідні контракти.

      У ЦДАКР згадують, що Україна вже не вперше зіштовхується з подібними звинуваченнями, і всі вони, врешті, виявлялися безпідставними. Так, у 1998 році нашу державу через ЗМІ було звинувачено у поставках танків та літаків «Талібану». Тоді експерти дійшли висновку, що запущено було цю інформацію для тиску на Київ, аби той відмовився від вигідного контракту у співпраці з Бушерською АЕС, що в Ірані. Потім, у 1999 році, світові ЗМІ звинуватили Україну в нелегальному продажу різної зброї та військової техніки в різні «гарячі точки» Африки. Метою тієї акції, як вважають експерти, було підмочити репутацію України, яку тоді обирали непостійним членом РБ ООН. Нарешті, у 2001—2002 рр. з'явилася «кольчужна справа», хоч цих, начебто проданих Україною, радіолокаційних станцій в Іраку не було знайдено.