«Поромництво» з Києва й у Київ

01.03.2008
«Поромництво» з Києва й у Київ

До Євро–2012 у столиці — з ініціативи міського голови — з’явиться річковий транспорт, повідомляють ЗМІ. (І безбожно... перебільшують, але про це — згодом). Особисто в мене на слово «пором» дві асоціації. Перша: пісня Пугачової — дай Бог пам’яті! — року десь 1986–го: «Соединяет берега седой паромщик...» До слова: всі депутати Київради, до яких зверталася «УМ», замість серйозного коментаря заходилися сміхом і запитували, чи не сам Черновецький мріє податися у поромники. Друга: похмурий поромник–човняр із триголовим цербером (ніякого натяку на муніципальну пресу!) через киплячу вогняну ріку везе душі померлих чи то в царство Морани, чи то в республіку Аїда — словом, кудись далеко і надовго. А душі платять монетами, покладеними, за звичаєм, їм на повіки (або ж переказують кошти з мобільного, як за парковку). Словом, все дуже містично і поетично. А тут — на тобі! — пором як розв’язання проблеми київських заторів. Жодної романтики...

 

Щось Дніпро в нас без діла завалявся...

Що ж, у місті, де щороку купують по 80 тисяч нових авто (і не будують при цьому нових мостів, не дбають про транспортні розв’язки тощо), уже давно настав «пересувний» колапс. Проблема, як добратися на роботу і з роботи, вкрай «дістала» киян. І з цим треба щось робити, сумніву нема. Попередня ідея мера — прокладати підземні тунелі, наприклад, від метро «Лівобережна» до площі Перемоги по дну Дніпра (!) — залишала надію, що наступного разу він вразить нас чимось справді грандіозним. Наприклад, парком таксі, що літають, як у фільмі «П’ятий елемент». Особисто я — за такі таксі. Прошу запатентувати мою ідею, як ту, якою з мером поділився невідомий широкому загалу студент, що запропонував пустити по Дніпру пором.

«Ми не користуємося Дніпром, і поки до 2010 року відкриємо автомобільний рух, а в 2011–му — метро на Троєщину через Подільський міст, я хотів би запровадити ідею одного зі студентів про введення поромного сполучення. З транспортом на Троєщині складно», — тонко підмітив Черновецький. Зате тепер із транспортом буде... весело. Головне, аби під час першого рейду поромом не зруйнували давню чиновницьку традицію: хто розрізає стрічечку, той і вирушає у випробувальну поїздку. Бажано, щоб з усім «політбюро».

«Україна молода» намагалась з’ясувати, наскільки охопленим поромами Дніпро був раніше. Тобто й до Черновецького, і до Омельченка, і до — як казав Остап Бендер — «історичного матеріалізму». Керівник ін­тернет–проекту «Цікавий Київ» Арсеній Фін­берг чесно зізнався «УМ», що нічого стосовно поромів не чув. А класична велика радянська енциклопедія (том «Київ», видавництво 1985 року) згадує тільки про переправу через Дніпро на понтонних (плавучих) мостах — їх будували ще давньоруські князі. Але так, як Черновецький, не «заривалися». Хоч і князі...

Хоча на сьогодні ідея Черновецького ані на йоту не розроблена і не оформлена мало–мальськи придатним до вивчення проектом, вже знайшлися дві судноплавні компанії, які готові інвестувати в пором кошти. Для запуску проекту їм потрібні лише... дві земельні ділянки. Для побудови причалів, ясна річ. А ви про що подумали? Перший маршрут, говорять компанії, пролягатиме від Русанівки до Гідропарку. А загалом пором робитиме десять різних «ходок». Так, в усякому разі, повідомляв «5–й канал», додаючи, що «екологічна комісія Київради незабаром почне розробляти спеціальну програму, щоб переправа запрацювала». «УМ» перевірила цю інформацію, і почула від клерків екологічної комісії, що — тсс! — насправді ніхто нічого не розробляє. Навіть і не збирається. Можливо, колись, іншим разом, «на наступних засіданнях...». Отакої.

Чудо з вухами

І все таки я спитаю: а як справи з мостами? З банальними–тривіальними мостами через ріку, які досі були надійним засобом перебратися з одного берега на інший? Є, приміром, проект побудови Подільського мосту, над яким працюють ще з 2003 року. Планувалося, що до 2008–го міст запустять у дію (довжина його становитиме 7,5 кілометра, відстань між опорами — 33 метри тощо). «Будівництво триває цілодобово», — запевняє громадськість секретар Київради Олесь Довгий. А ще, додає він, «планується побудувати ще один міст через Дніпро. Ми ведемо переговори з китайською будівельною корпорацією, яка запропонувала протягом року за допомогою новітніх технологій звести цей міст». Як каже народне прислів’я, усе що не робиться, робиться... у Китаї. Й обов’язково за допомогою новітніх технологій.

Окрім цього, міст Па­тона, продовжує Довгий, найближчим часом наростить собі так звані «вуха» — по дві додаткові смуги для руху транспорту в обох напрямах. А ще пан секретар не цурається ідеї свого шефа прорити тунель під Дніпром. «Водіям не треба більше слідувати через центральну частину міста і годинами стояти в заторах. Вони зможуть швидко і без перепон потрапляти на правий берег», — рекламує Довгий проект із робочою назвою «Запорожець» під Дунаєм». Більше до сказаного додати нічого, хіба що народну мудрість, якою рясніє інтернет...

 

НАРОДНИЙ ГУМОР

На одному з інтернет–сайтів вийшло «всенародне обговорення» на тему порому. Серед багатьох інших повідомлень увагу «УМ» привернули, зокрема, такі пропозиції:

«Запустити дирижабль із Троєщини на Петрівку»

«... і портативний космодром для контактів із Марсом»,

«ще запустимо повітряні кульки з Борщагівки на Теремки і тачанки з ослиною тягою»,

«хай Льоня проектує канатну дорогу від мерії до Фрунзе, 103»,

«... ескалатор Нивки—Троєщина!!!»

«та катапульти на різних берегах поставити, будуть перекидати!» — «Не всякий «Лексус» долетить до середини Дніпра!»

«Чому ніхто не запропонував ідею з кіберпростором?»

«Поставити греблю і перекривати Дніпро: вдень по дну їздити, а ввечері знов річку запускати».

«А бурлаків найняти?» — «Ні, запустити дресированих гіпогрифів. А також вивести дракона вантажністю до 300 осіб»...

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>