Звідки в козаків люлька?

10.01.2008
Звідки в козаків люлька?

Народна картина «Козак Мамай».

«Українці не відали, що таке люлька й тютюн, аж поки російський цар Петро Перший не завіз це в Україну», — можна «дізнатися» сьогодні з популярних російських книжок і телесеріалів. Петро Перший правив у Московії з 1689 року, а «вікно в Європу» прорубав аж після 1710–го. Чи справді так? Он Мамая все із люлькою малювали. Хоча обізнані люди зауважать, що народна картина «Козак Мамай» датується десь другою половиною XVIII століття. Та ще ж був гетьман «Сагайдачний, що проміняв жінку на тютюн та люльку, необачний». А Петро Сагайдачний мав люльку ще на початку XVII cтоліття, адже загинув у битві під Хотином у 1621 році. Та, може, пісня створена пізніше?..

За роз’ясненням звертаюся до фахівця — відомого дослідника козацтва, кандидата історичних наук, провідного наукового співробітника Інституту історії України НАН Тараса Чухліба. Він розповів, що люлька відома в Україні із XVII століття. Очевидно, козаки «познайомилися» з нею під час походів Чорним морем до берегів Туреччини, до Стамбула. Відомо, що в Європу люлька прийшла з Америки після великих географічних відкриттів. Уже в другій половині XVI ст. цей засіб для паління тютюну з’являється в Англії і Голландії. З Європи люлька потрапила на Схід. А в Україну «припливла» вже з Туреччини. Це підтверджує етимологія, адже тютюн, люлька — слова тюркського походження.

Нині чи не в кожному українському музеї ми можемо побачити люльки з тих давніх часів, знайдені археологами. Вони є в Національному історичному музеї, Музеї гетьманства у Києві, Дніпропетровському історичному, на Хортиці. Чи не найбільше люльок — у Державному історико–культурному заповіднику «Козацькі могили» на місці Берестецької битви (1651 р). У 1960—1980 роки там на чолі археологічної експедиції працював історик і археолог Ігор Свєшніков. Він відкопав сотні козацьких і польських люльок. Шляхтицькі люльки важко відрізнити від козацьких. Але поруч із тими люльками, що їх визначили як козацькі, знаходили козацькі речі. Це в основному люльки дерев’яні і глиняні. На них викарбувано східний орнамент. Пізніше, наприкінці XVII — XVIII століття, зустрічаються люльки з українським орнаментом. Це специфічні маленькі люльки завдовжки 5 сантиметрів із чубуком коротшим, ніж зараз. Були люльки і колективного паління, де не один чубук, а два–три, а то й чотири.

У Росію тютюн проникав з України контрабандою. Бо в тодішній Московії заборонялося палити люльки і взагалі вживати тютюн. Видавалися навіть спеціальні заборонні постанови, починаючи з XVII століття. За куріння люльок і вживання тютюну московитів карали: відрубували голови або протикали очі. Отже, Петро Перший не «познайомив Росію із тютюном та люлькою», а своїми указами легалізував вживання тютюну. І наклав державну монополію на його виробництво. Відтоді не дозволялося виготовляти і завозити тютюн приватно. Незважаючи на це, контрабанда з України продовжувалася. Тому що в нас тютюн вирощували здавна, уже були великі плантації цієї культури, спеціалісти вміли добре перемелювати листя. Свідчення про це знаходимо у праці видатного французького історика Фернана Броделя, присвяченій економічній історії Західної Європи XVI—XVII ст. Він один раз згадує про Україну, стосовно тютюну наводячи таку цитату з тогочасних документів: «Бояри російські та інші приватні особи завозять для продажу таємно тютюн з Черкащини в Україні, де він виростає у великій кількості».

 

ДОВІДКА «УМ»

Серед найпоширеніших в Україні різновидів люльок дослідники виділяють коротенькі люлечки, так звані носогрійки, або люльки–бурульки (від турецького «бурун» — ніс). Була ще «обчиська», чи, інакше, товариська люлька, з чубуком три аршини довжиною, «дуже велика, всипана намистом, коштовним камінням, різними бляшками, іноді з написом». Крім цих були ще коренкові, обковані міддю (люльки–«зіньківки»), завбільшки з великий кулак; «люльки–мугурки» і плескуваті «сорочинки».

Ярина ПУЗИРЕНКО

  • Викинемо орду із Храму

    Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>

  • «Марусю, мовчи! Тут на базарі яєць більше, ніж у нас картоплі»

    Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>

  • Загиблих треба шанувати, а не робити з них дороговкази

    У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>

  • За бабці Австрії і під Російською імперією

    На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>

  • Рахівниця й тоталітаризм

    Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>

  • Норвезькі остарбайтери

    Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>