...Бабуся їде до онука, капітана російської армії, що служить у Чечні. Потрапивши у військове розташування, сивочола Олександра Миколаївна, яку грає оперна діва Галина Вишневська, починає по–новому відчувати трагедію війни, що вже кілька років триває між російським та чеченським народами. Життя поміж руїн — серед таких точилися бої за Сталінград — ніхто з місцевих мешканців не обирав, але іншого у них немає. «Коли ви вже нас відпустите?» — питає в Олександри Миколаївни молодий чеченець. А по той бік колючого дроту її виглядають молоді співслуживці онука Дениса — хлопці проводжали бабусю на базар і чекають, коли та принесе їм сигарет.

Протягом бодай одного дня «Молодості», де в кожній залі кінотеатру «Київ» іде картина, яку б хотілося переглянути, виникає відчуття розгубленості. Підеш у Синю залу, може, ніколи не побачиш того, що йде у Червоній чи Кінематеці, і навпаки. А вибирати треба, не задумуючись, майже пальцем у небо, бо щохвилини пропускаєш дорогоцінні кадри. Надавати перевагу в такій атмосфері я вирішила картинам новішим, хоча й розумію: кінораритет 70х років навряд ще десь побачимо, окрім фестивалю.