Блаженніший Любомир Гузар помер на 85-му році життя

19:25, 31.05.2017
Блаженніший Любомир Гузар помер на 85-му році життя

Любомир Гузар.

Глава Української греко-католицької церкви 2005-2011 років Блаженніший Любомир Гузар помер на 85-му році життя в середу, 31 травня, о 18:30.

 

Про це повідомляє інформаційний ресурс УГКЦ у середу ввечері.

 

«31 травня 2017 року, о 18:30, на 85 році життя, після важкої недуги, відійшов до вічності Блаженніший Любомир (Гузар), Архиєпископ-емерит УГКЦ. Про похоронні відправи буде повідомлено згодом», - йдеться у повідомленні Української греко-католицької церкви. 

 

Президент України Петро Порошенко висловив співчуття у зв’язку зі смертю Блаженнійшого Любомира: "Щиро сумую з усіма вірними УГКЦ і всією Україною. Висловлюю глибоку шану цій світлій людині, справжньому подвижнику, який сміливо ніс слово Господнє українцям у двох сторіччях на зламі двох тисячоліть".

 

Як нагадав Президент, в одному з останніх інтерв’ю Любомир Гузар пророче сказав: "Мир означає любити один одного. Мир – то не є відсутність боротьби".

 

"Виконуючи його наказ за покликом серця ми маємо продовжувати боротися за Україну, за мир, за любов", - наголосив глава держави.

 

Довідка «УМ»:

 

Любомир Гузар народився у Львові 26 лютого 1933 року.

 

2 квітня 1977 в монастирі Студійського Уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Рима, висвячений Верховним Архієпископом Йосипом Сліпим на єпископа без згоди Римського Архієрея (тому аж до 1996 не діяв як єпископ).

 

У 1993 з усією монастирською спільнотою з Гроттаферрата повернувся до України. Кардинал Гузар, після повернення з довготривалої еміграції зі США, мешкав у передмісті Львова — селі Зимна Вода на вул. Сірка.

 

14 жовтня 1996, у зв'язку з поганим станом здоров'я Кардинала Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнійшого Любомира Єпископом Помічником Глави Української греко-католицької церкви з делегованими правами.

 

З 14 грудня 2000 (день смерті блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов'язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

 

25 січня 2001 на надзвичайному Синоді Єпископів Української греко-католицької церкви обраний Архиєпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви.

 

26 січня 2001 Папа Римський Іван-Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

 

У 2002 прийняв українське громадянство.

 

21 серпня 2005 офіційно змінив свій титул на «Верховний Архиєпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва, який був центром греко-католицької церкви до захоплення Московією.

 

Розглядався як один з можливих наступників Папи Римського Івана Павла ІІ (з-поміж 16 інших кандидатів). Найбільшою перешкодою до обрання називали східноєвропейське походження — кардинали могли не проголосувати за другого поспіль папу з цієї частини світу.

 

Серед інших перешкод називали колишнє громадянство США, потребу, в разі обрання, перейти в Римо-католицьку церкву. З поміж його переваг відзначали ясність розуму, високу духовність та популярність серед кардиналів.

 

10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив про те, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архиіпископа Української греко-католицької церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років.

 

Після зречення престолу Бенедикта XVI Любомир Гузар не міг стати учасником виборів нового папи, позаяк за кілька днів до початку конклаву йому виповнилося 80 років. Згідно з апостольською конституцією, кардинали, котрим за 80 років, не можуть брати участі у виборах Папи.

 

1 грудня 2013 блаженнійший Любомир (Гузар) під час свого виступу на Майдані Незалежності (Євромайдан) закликав всіх чинити добро: «Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода. Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро».