Селище Новолуганське фактично контролюють бойовики «ДНР» і контрабандисти

08:28, 30.06.2016
Селище Новолуганське фактично контролюють бойовики «ДНР» і контрабандисти

Колона вантажівок під селищем Новолуганське.

Відомий волонтер, член однієї зі зведених мобільних груп Родіон Шовкошитний стверджує, що селище Новолуганське Бахмутського району Донецької області наразі є «найбільшою діркою для незаконного перетину товарів через лінію, на окуповану територію». До того ж, цей населений пункт вже не контролюють ЗСУ.

 

Про це Родіон Шовкошитний повідомив на своїй сторінці у Facebook.

 

«Новолуганське. За картами та документами - село, яке контролюється ЗСУ. Насправді - ні. Воно навіть не сіре. Там нема наших блокпостів, по факту контролюють його сепари. В СБУ мене запевняли, що намагаються донести до координаційного центру необхідність викреслити селище зі списку наших. Але цього не сталося», - зазначає волонтер.

 

Родіон Шовкошитний також опубілкував фото колони вантажівок з контрабандним товаром, які користуються «невипадковим колапсом із статусом села».

 

«Перед тим, як були зроблені ці фото, у Новолуганку – «два колА і трі дворА» - проїхало більше 20 таких вантажівок. Щодня туди ходять колони. І законно іх на цьому блокпосту, за Семигіррям, зупинити не можуть», - повідомляє  пан Шовкошитний.

 

Волонтер пояснює, що весь рух вантажів в зоні АТО регламентується так званим «Тимчасовим порядком», або міжвідомчим наказом СБУ за №415. При цьому, уряд вже майже рік не затверджує постійний порядок руху, який передбачав би конфіскацію вантажів.

 

«В редакції 415-го наказу від 28.02.2016 прибрані ліміти для підприємців, які мали право здійснювати діяльність в прифронтовій території. Тобто. Будь-який підприємець може з будь-якої точки України цілком легально (за цим наказом) везти товар в будь-яку точку другої, першої ліній, аж до самісінького «нуля». Туди, де за картами територія контролюється силами АТО. І ніхто з тим нічого зробити не може. Згідно тієї редакції, ловити контрабанду можна тільки при намаганні перетнути «нуль», останній блокпост ЗСУ. Робити це можуть виключно зведені мобільні групи та прикордонники. Ні ЗСУ, ні фіскали, ні ще хтось. Разом з тим, наказ виписаний так, що забороняє ЗМГ виходити за «нуль». Смішно, правда?», - іронізує Родіон Шовкошитний.

 

Волонтер наводить, як приклад, село Верхньоторецьке: якщо до війни у селі мешкало 2 тис. осіб, було 6 магазинів та 7 підприємців, то завдяки наказу №415 тут «виникло» 20 магазинів та зареєструвалося 50 підприємців вже станом на початок 2016 року. Підприємці просто завозили товар у магазини, а потім перевозили його в окуповану частину села, сплачуючи «податки до так званого республіканського банку «ДНР».

 

«Вся наша робота за 10 місяців зводилася до того, щоб захищатися від умовно "своїх": як від пострілів, від погроз, так і від неадекватних редакцій єдиного наказу, який регламентує весь порядок з переміщенням вантажів. Наша ЗМГ вирішила проблему наступним чином: виставили два цілодобових патрулі перед двома нульовими блокпостами ЗСУ. На момент, коли наші ЗМГ виводили з зони АТО і заводили повністю нові, у Верхньоторецькому вже було менше 20 підприємців. Вони не могли реалізувати товар, він пропадав. Це стало можливим завдяки залученню у групу добровольців», - ділиться досвідом волонтер Шовкошитний.

 

За його словами, за таким сценарієм добровольці і волонтери планували працювати у складі ЗМГ і в районі Майорська та перед Новолуганським. Але їхню ЗМГ вивели звідти.

 

«Комбріги, комбати, ротні, керівники АТО - хто тільки не намагався нас прибрати. Марно. Вдалося лише виводом з БР і примусовою ротацією всіх волонтерів та добровольців, а також всіх до одного праціників СБУ, які працювали у третій ротації ЗМГ, яка була ретельно підібрана і відпрацювала гідно», - зазначає Родіон Шовкошитний